Кольонізація східної Галичини.

 

(Постанови зїзду "organizac-ій narodow-их" у Львові і "wszechdzielnicow-oгo" конґресу Р.S.L. у Варшаві.)

 

І.

 

В неділю 15. ц. м. відбувся в салі львівського ратуша зїзд польських "оrganirac-ій narodow-их із східної Галичини від проводом презеса Тадеуша Цєньского і посла Ґломбіньского.

 

Наради тревали два дні. Побіч орґанізаційних справ, статута для східної Галичини і т. п., радили також над справою: "Парцеляції і осадництва у "wschоdn-ій Małopol-щі".

 

Тому, що д-р Стефчик не явився, виголосив д-р Ст. Римар широкий реферат про парцеляцію і осадництво у "wschodn-ій Małopol-щі" (як від якогось часу стало стали прозивати нашу східну Галичину). Як пише "Gaz. Wieczorna" (ч. 5084) — референт зазначив сильно, що державна акція в цій справі не вистарчить, тож повинні її взяти в свої руки "organizacji narodow-i". Справа ця є так негайною, що не можна її відкладати, але треба вже сейч а с нині приступити до її виконання.

 

По нарадах в аґрарній комісії ухвалено в тій справі слідуючі її внески:

 

1) Зїзд поручає "Organizac-ії Narodow-iй", щоби взяла в свої руки сторожу над оборотом землею і над удержанням її в польських руках:

 

а) через евіденцію "польської" землі в повіті;

б) узискання заяви від властителів, що на випадок продажі предложать її О.Н. зглядно орґанізаціям, які вона вкаже.

 

2) Зїзд поручає О. Н., щоби зорґанізувала в повіті або окрему парцеляційну орґанізацію яко правну особу або окрему секцію в О.Н., яка має займатися виключно оборотом землею в повіті.

 

3) Зїзд поручає О.Н., щоби ввійшла в дуже стислі зносини з головною управою "Ziemi polsk-ої в Кракові, яко єдиної орґанізації, яка достарчає парцелянтів із західної Малопольщі.

 

4) Зїзд поручає вибраній управі союза О.Н., щоби обняла загальний провід тої акції, так в відношенню до О.Н. і суспільности, але також у відношенню до банків і уряду.

 

ІІ) Ухвала в справі реорґанізації Гал. воєнного заведення кредитового, а заки це наступить, щоби сойм і уряд уділили фондів на позички на "відбудову" (= розумій переважно: ново-будову) "знищених" господарств (примітка: так як прим. в кольоніях в повіті надвірнянськім ще за покійної Австрії).

 

III) Орґанізація Народова має вплинути на Патронат Кас Райфайзенських, щоби уділив сільським касам управнення до уділювання вищих короткоречинцевих позичок, в разах, коли ходить о запораду, щоби реальність не перейшла в "чужі" руки.

 

IV) О.Н. має пильнувати, щоби Поляки не продавали в "чужі" руки землі в містах і селах, а факти, які дійдуть до її відома має сейчас пятнувати.

 

V) Щоби повітові "орґанізації народові" займилися заосновуванням товариств з обмеженою порукою в ціли закупу землі для урядничих кольоній.

 

VІ) Зїзд взиває всіх властителів Поляків і "Орґанізації Народові", як також інституції, які займаються парцеляцією, щоби при продажі землі застерігати право первокупу назад, щоби унеможливити спекуляцію і переходження землі в "чужі" руки (!).

 

VII) Зїзд взиває сойм, щоби зажадав від варшавського уряду, щоби відібрав, евентуально викупив від неправних властителів, які не є "krajowс-ами", давних польських коронних дібр (королівщин), які по заняттю Галичини в 1772 р. загарбала Австрія, і щоби сейчас приступило до парцеляції тих земель між польських селян, а ліси, щоби удержавлено.

 

VIII) Зїзд, узнаючи осадництво за найбільше успішне средство, яке зміряє до скріплення польського елєменту у "wschodn-ій Małopol-щі", хоче заразом запобігти наміреній еміґрації бездомного і безземельного польського "місцевого" населення поза межі польської Річипосполитої, яке не може користати з добродійства парцеляції задля грошей, взиває сойм і уряд, щоби тій людности, яка тільки витерпіла, стоячи твердо на "постерунку" — прийшов сей час з помічю через уділення її конечних до цього кредитів.

 

IX) Зїзд висказує погляд, що кождий поляк у "wschodn-ій Małopol-щі", який позбуває недвижиму власність в цілости або в части в "чужі" це є непольські руки, нарушає тяжко народній обовязок, забезпечення "польської" землі на "кресах" Річипосполитої.

 

Нарушення це може в даному випадку носити ціху "sprzedawczykowstw-a" і зради вітчини і спричинити поставлення винного під "рregiеrz" (осуд) публичної польської опінії, як також виключення його з польської суспільности.

 

В випадку узасадненої конечности продажі, має кождий польській властитель віднестися вперед до місцевої "Польської Орґанізації Народової", яка по совісному провіренню справі видасть свою гадку для центральної управи О.Н. у Львові, чи тота продажа, о скільки йде о набувця непольської народности — є з огляду на польський інтерес "народовий" допустима?

 

Центральна управа О.Н. у Львові видасть остаточне рішення. Заразом зїзд взиває властителів більших посілостей, щоби приступили у власному інтересі до парцеляції своїх обшарів поміж осадників-Поляків з західної части польської Річипосполитої."

 

Це ухвали того зїзду в земельних справах.

 

Як це виглядає при тім, що уся більша посілість у східній Галичині в руках польських поміщиків, а місцева безземельна і малоземельна людність сільська жиє від тисячів літ з праці на тих ланах більшої посілости?!...

 

IІ.

 

Як миле "pendent" до повищих львівських ухвал, треба ще занотувати рішення "wszechdzielnicowo-го" конґресу Р.S.L. (Польського Сторонництва Людового), який відбувся в Варшаві 15. ц. м. під проводом віцемаршалків соймових Бойка й Осєцкого, а на якому вибрано презесом відомого "хлопа" посла Вінцентого Вітоса.

 

В справі аґрарній запало там ось яке рішенння (львівська "Gas. Poranna" ч. 5085): "wszechdzielnicow-ий конґрес людовців стверджує, що земельна реформа переведена стисло після засад ухвалених законодатним соймом дня 10. р., лежить в найжизненніщому інтересі не тільки польського люду але і держави. Конґрес зобовязує "людових" послів, щоби напружили всі сили, щоби земельна реформа вже на весну ц. р. у всіх "dzielnic-ax" Польщі зачала бути вводжена на засадах з 10. липня м. р."

 

А щоби не було сумніву щодо нашої бідної східної Галичини, читаємо дальшу резолюцію:

 

"Конґрес протестує проти якоїнебудь провізорії в справі "wschodn-ої Małopоl-щі". "Wschodn-а Małopоl-ща" "мусить" "по вічні часи" належати до польської держави".

 

Знаменною є також ще й отся резолюція:

 

"Конґрес зобовязує людових послів, щоби склонили правительство до як найскоршого зорґанізування повороту виселенців з Америки, так, щоби вертаючі не були виставлені на поневірку і грошеві втрати".

 

Читаючи це все, мусимо повторити московську пословицю: "Страшен сон, но милостив Бог" і нашу: "Всьо ще вилами на воді писане".

 

[Вперед! 21.02.1920]

21.02.1920