[Кіевская старина, 1899, т. 65, кн. 5, с.260–282]   (Оповидання старого рипныка *).   I.  

[ЛНВ, 1899, т. 5, кн. 1, с.5–12]   В корчі при березї, обслонена крутими лозовими гиляками, лежить здорова щука. Вона спить. Помаленьку вона рознимає свою пащеку і випускає воду зївами. Лежачи животом на мягкім намулї вона легесенько грає в водї червонуватими крилами і хвостом. її відкриті очи не бачуть нїчого. Вона спить як добре полїно, а в її рибячім мізку мов легенькі хмарки пролїтають невиразні мрії.  

[Полуйка і інші бориславські оповідання. Львів, 1899, с.30–88]   І.   — Іване, Іваночку, соколе мій дорогий!   — Чого хочеш?   — Та бо ти такий тепер острий, непривітний якийсь...   — Говори, чого потребуєш?   Осїнний вітер шумів і свистїв по вузких вуличках Борислава і розмітував мокру глину, сьвіжо за дня видобуту з ям. Нїч була темна.   — Ну, доки тут буду чекати на твою бесїду ? Говори, чого викликала мене сюди на вулицю в такий вітер?  

[Полуйка і інші бориславські оповідання. Львів, 1899, с.З–29]   (Оповіданє старого ріпника).   І.  

Полуйка і иньші бориславські оповіданя. У Львові: Накладом Українсько-руської Видавничої Спілки, 1899. – 97 с. (Біблїотека “Видавничої Спілки”; Чис. 5). Зміст: Полуйка; Ріпник; Вівчар.    

Коли ще зьвірі говорили: Казки для дїтей Львів: З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1899. – VIII, 146 с. (Виданє Руского Товариства Педаґоґічного; Чис. 59). Зміст: Осел і Лев; Старе добро забувається; Лисичка і Журавель; Лисичка і Рак; Лис і Дрозд; Заяць і Їжак; Королик і Медвідь; Вовк війтом; Заяць і Медвідь; Ворона і Гадюка; Три міхи Хитрощів; Вовк, Лисиця і Осел;

В плєн-ері: Вірші і проза Івана Франка. У Львові: Накладом Редакції “Лїтературно-наукового Вістника”; З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1899. – 36 с.   Зміст I. Мамо природо. II. Щука III. Qdi profanum vulgus.

I. Вступні уваги про критику.  

[ЛНВ, 1899, т. 5, кн. І, с.12–36]   І.  

[ЛНВ, 1898, т. 1, кн. 3, с.367–37]   ПОРТРЕТИ БЕЗ РАМОК.