I.   Було се зимою, незадовго перед пущанєм памятного 1846-го року.  

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!   За те, що в груді ти ховаєш серце люте,   За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих   З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;   За те, що так тебе боїться слабша твар,   Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!   І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,   І вбійчеє ядро під хмари понесе він.   І замість нести смерть згори на земне ложе,   Ти сам спіткаєш смерть під хмарами, небоже.  

I   Власне вийшла з друку гарна партитура, обнімаюча 20 найпопулярніших коляд церковних, підложених під ноти на чотири голоси мужеські. Гармонізації доконав і видав п. Остап Нижанківський. Користаю з нагоди сього видання і надходячих свят рождества Христового, щоб висказати кілька уваг о наших піснях церковних взагалі, а особливо о колядах.  

скоро буде...

Те, що маю далі оповісти, може декому видатися неправдоподібним або щонайменше випливом божевілля. Звістка про мою хоробу, подана в 5 книжці «Літературно-наукового вісника», виразно вказувала на те, що моя хороба була нападом божевілля, і що тільки завдяки старанному ліченню в Крумлівськім закладі я вернув до здоров’я. В остатніх тижнях була в «Ділі» поміщена стаття М. Лозинського п[ід] з[аголовком] «Складки на хорого письменника», якої передрук я тільки що прочитав у 243 числі київської «Ради» з дня 5 жовтня.

Дня 28 октября умер у Львові досить несподівано професор русько-української мови і літератури на Львівськім університеті д<окто>р Омелян Огоновський. Покійний, уроджений 8 авг<уста> 1833 р. в Григорові, був сином священика і, скінчивши гімназію у Львові, вступив і сам до духовної семінарії та кінчив студії теологічні. Обік них займався також філологією класичною і студіями над руською мовою і 1863 зістав учителем для язиків класичних при академічній гімназії у Львові. Одержавши в р.

[Зібр.тв., т. 21, с.217–287]   Було се зимою, незадовго перед пущенням пам’ятного 1846 року.  

[Зібр.тв., т. 21, с.424–472]   I   Юра Шикманюк прокинувся з глибокого, важкого сну. Заспаними, підпухлими очима він почав поводити, нагадуючись, де він і що з ним діється.  

[Зібр.тв., т. 21, с.197–216]   ПЕРЕДМОВА  

[Зібр.тв., т. 21, с.197–216]   ЛИСТ МАНЬКИ З ГОРОДЕЦЬКОГО ДО КАСІ З ЯНІВСЬКОГО ПЕРЕДМІСТЯ   Фельштин, д[ня] 25 серпня 1846.   Дорога Касуню!