[Зібрання творів в 50 томах. Том 20,  с.173—459]   ПОВІСТЬ   І   — А, пан меценас! Гратулюю, гратулюю! Може тішитися наше місто, що дістало такого блискучого оборонця. О, такої оборони наш трибунал давно не чув!  

ІЗ ЗАПИСОК ВІДЛЮДЬКА   Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам’ятковий день. І я надумав стрітити його незвичайно, празнично.  

ПЕРЕДНЄ СЛОВО   В книжечці про «Соті роковини народного письменства Русі-України» (1898, часть 221—222) було коротенько згадано про наше староруське письменство, занесене до нас первісно з Болгарії. Було там сказано, як староболгарська мова в тих писаннях помалу наламлювалася на подобу тої, якою говорили тоді русини і як із не! звільна вироблялася теперішня церковна мова, що є дуже далека від тої мови, на яку колись перекладали святе письмо і богослужебні книги просвітителі слов’ян св[яті] Кирило і Мефодій.  

(Присвячую високоповажаному Федору Вовку на спомин нашої спільної мандрівки. 1904 р.).   І  

 [Друга редакція]   Boa constrictor (1979) Іван Франко  [Друга редакція]   І  

[Зібр.тв., т. 18, с.240–305]   КАЗКА   І   Був тут собі в нашім селі Іван, парубчак здоровий і вродливий, але такий лінивий, такий лінивий, що нехай бог боронить. Так і прозвали його Іван Лінюх.  

[Зібр.тв., т. 18, с.325–463]  

[Зібр.тв., т. 18, с.306–307]   СТАРА КАЗКА, ПО-НОВОМУ РОЗПОВІВ І[ВАН] Ф[РАНКО]   Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки сучечка Фінка, а в суч­ки товаришка киця Варварка, а в киці вихованка мишка Сіроманка.   Раз весною взяв дід рискаль та й мотику, скопав у го­родці грядку велику, мервицею попринадив, грабельками підгромадив, зробив пальцем дірочку-дрібку — та й по­садив ріпку.  

  [Зібр.тв., т. 16, с. 495—502]     I

[Зібр.тв., т. 16, с.265–299]