(З нагоди 25. л. річниці смерти).

  Спомин.  

В історії української національної свідомости й українського національно-культурного руху займає виїмково високе, почесне й ідейне місце Михайло Драгоманів і гурток тих людей, котрі спільно з ним працювали в Київі та підпирали його пізнїйше на еміґрації в Швайцарії. Одним із найвизначнїйших членів київського гуртка є й покійний Олександер Русов, знаменитий ученик свого знаменитого вчителя та професора Михайла Драгоманова.

​ЛЇТЕРАТУРА, НАУКА І ШТУКА.   Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876—1895), т. VI (1890-1891) Чернївці 1910 p. 287+VI ст.; т. VII (1892-1893) Ч. 1911 p. 343+VI ст.; т. VIII (1894 —1895) Ч. 1911 293+VI ст. 8-ка (цїна по 2 К 50 сот.).  

Подавши коротко вість о смерти одного з найвизначнїйших україньских учених і писателїв Михайла Петровича Драгоманова, подаємо нинї короткій і далеко неповний начерк єго житєписи і літературної дїяльности.

Як бачите, радикали ідуть не до зливу партий, а до згоди між ними: окрім того до згоди на практичному поли полїтичному. Сим одним опридїляє ся цїли їх як до старої партиї, чи по Вашій термінолоґії до москвофілів, так і до народовцїв.

Під таким заголовком написав і умістив в "Народї" проф. Михайло Драгоманов статью про річник "Бесѣды, литературного приложенія съ иллюстраціями къ журналу "Страхопудъ" на 1893 г." під редакцією О.А. Мончаловского.

 

V.   (1875 рік і мій обйізд австрійскоі Руси)   В 1874-ого року і в 1975-тий перейшла згадана в попередних головах наша тяганина з "Правдою" і з "Тoв. ім. Шевченка". Як і перше, Правда не хотіла печатати ні наших, ні січових статей, в котрих бачила противне своєму консервативно-качалівскому напрямку. Ми на те сердились тим паче, що думали, що pacta соnventa переслані в Галичину.  

(Листи на увагу мудрим людям через редакцію "Народа".)   І.   Вступне слівце: Чому я обертаюсь до редакціі "Народа". Проби моєі розмови з громадою в "Зорі" і нещасний кінець йіх.