Спомини.   Вступ.   "Є ріки, що мають імена, ширші від берегів своїх, глибші від своїх ложищ і більше рвучі нїж їх спад. До таких рік належать напр. Йордан і Березина: над першим вічно стоятиме в уяві людства хрест з Розпятим, а над другою ходитиме по ночах у мряцї таємничий дух тамбура Великої Армії, що потонула в її окрівавлених болотах і филях..."  

(Пpoба характеристики).*     Се одна з найориґінальнїйших постатей нашого стрілецтва загалом. Ориґінальна й виглядом і поведеннєм і минувшиною і своїми духовими інтересами. Немов висловом і викладником того всього являєть ся його ориґінальний стиль у говоренню, його порівнання й загалом спосіб вислову, напрям і стиль думки". Навіть найзвичайнїйшу річ, справу чи людину потрапить він ориґінально представити. Говорить з такою певністю себе, якби сокирою рубав. Так само певно виступає і ходить.  

(Проба характеристики).   Не читай [розумієть ся: з такою увагою] історій, а читай життєписи. Бо вони дають життє без теорії. Дізраелї.   Вступне слово.  

Від десятника Українських Сїчових Стрільцїв, Антона Володимира Кузьмича, кандидата адвокатури, записав др. Осип Hазарук і подав у "Громадськім Голосї" ось що про подорож відпоручників Українських Сїч. Стрільцїв на зайняті українські території:  

(Пів дня у таборах Українських Сїчових Стрільцїв).   Дуже близько боєвої лїнїї, — в серпнї, 1915.   O Erin, gedenke der alten Zeit, Als kühn noch deine Krieger Gefochten ruhmvoll im blutigen Streit Und die Fremden verjagt als Sieger...* З "Ірляндських Мельодій" T.Мура.  

I. Чужинцї в Українських Сїчових Стрільцях.   "Ось поглянь, які хмари летять Biд Дамаска й Галаду! Се йдe Ассур, Гебреям нeсе І руїну й загладу. "Oсь поглянь, червонїють поля, Труп на трупі усюди. Се підняв ся страшний Вавилон На загладу Іюди" І. Франко: "Мойсей"  

(По битві коло Соколова).   Місце постою І куріня У.С.С., 18 вересня, 1915.   "Gehenedeit sei, da du kamst, die Stunde! Wie war dein Kuss so süß für jede Wunde, Als alles uns verwarf... "Wir kamen bei dir an, die Atemlosen, Nach langem Wandern, sturmgeheitscht, gejagt. Die Hoffnung selbst hat im Gewitterlosen Uns "Lebewohl" gesagt!"...*  

В нашій лїтературі, публїцистиці і публичнім житю можна запримітити інтересну зміну. Скрізь перестали говорити про молодїж. Причини сього рівно очевидні, як взаїмно себе обусловлюючі. Передусїм скріпила ся скількість т. зв. старшої інтелїґенції, через що з природи річи давний вплив молодїжи в публичнім житю мусїв відповідно змінити ся. Нпр. був час, коли наша "Просьвіта", наші полїтичні партії, часописи, кооперативні товариства і т. д.