Маловідома сторінка боротьби галичан за українську мову – на прикладі одного з повітів.

  Продовження теми. Початок – «Галичина 1880-1889 років – очима “Діла”».        

  Львівський бібліограф Костянтин Курилишин розпочав титанічну працю – видання багатотомника «Часопис «Діло» (Львів, 1880-1939 рр.). Матеріали до біобіблеографістики». Торік вийшов і був презентований громадськості перший том, присвячений 1880-1889 рокам. Два наступних перебувають на різних стадіях видавничого процесу й невдовзі, сподіваємося, теж побачать світ.  

105 років тому побачила світ одна з перших (коли не перша) українська політична утопія, а її автор став одним із перших (коли не першим) українським футурологом.     Але спочатку про утопію, а потім про автора. 4 березня 1911 року найбільша тодішня українська газета «Діло», яка виходила у Львові, вмістила на своїх шпальтах текст під назвою «Львів перед сто роками (1911-2011). Спомини Івана Залізняка». Пропонуємо його вашій увазі.  

30 вересня у конференційному залі Наукового Товариства імені Т.Шевченка (НТШ) у Львові відбулася презентація видання «Часопис «Діло» (Львів, 1880-1939 рр.): матеріали до біобібліографістики», укладеного відомим львівським бібліографом, завідувачем відділу україніки Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника Костянтином Курилишиним. Модератором виступав письменник і літературознавець, науковий працівник ЛННБУ ім. В.Стефаника Василь Ґабор.    

Відгуки  дня.   Вчорашнє „Діло» дійшло до читачів з великою білою плямою на саміськім переді. Навіть наголовка, навіть підпису автора не пощадив червоний олівець. Сяде читач „Діла" (а сподіваюся, що так само з нинішними числами двох інших  щоденників!) і пустить задуманий зір по білому полі.. — „Що там такого могло бути?!" —  скаже до себе.

Відгуки дня   Сидів собі як у Бога за дверми на тихім селі, у захиснім приходстві і дихав. Часописів не читав, листів не писав (нехай вибачать ті, що не дістали від мене вакаційного поздоровлення!), а дивився ях хмарки плинути, слухав як гаї шумлять, милувався сонцем і водою. Час до часу, щоб бути все таки в курсі діла слухав вечірнього щоденника, бо ануж війна на Далекім Сході або мир на Далекім Заході.

Про побут і з приводу побуту послів росийської Думи у Львові.   І.   Довідавшись в суботу з вечірних ґазет, що на процес Бендасюка і Ко приїхала ціла ґрупа послів росийської державної Думи та що в судовій сали розправ при ул. Батория мала місце "трогательна" сцена привитаня приїзжих з оскарженими — може не слушно, се покаже кінець розправи — за шпіонство на користь Росиї, я дуже зацікавив ся сею незвичайною і з кождого погляду "полїтичною" візитою росийських полїтиків і рішив ся в ким-небудь з них познайомитись.

(Замітки про передовицю „Діла“ в 106. ч.) _____ _____  

  [Письменники, що пишуть gratis. — Передплатники, що не платять. — Наріканя і відозви до кишень передплатників. — Котрий читань лїпшій, интеліґентний, чи неинтеліґентний? — "Невидимі" зарібки з книжок. — Автор і друкарня. — Література брошур. — Причини і наслїдки. — Дезерція авторів. — Проєкт зїзду. — Радьте!]