На дворї був чудний вечер. Миліони зірок меркотїли по яснім небі а дворогій місяць плив поміж ними легко і спокійно, знай той човен по синих филях води. Mіcцями розлилася по небі пасмами молочна дорога: казав-бись, що се тїнь з снїгів, що покрили широкі поля. Мороз був сильний, і він один нагадував жителям столичного міста, непризвичаєним до виду снїгу, що тепер час відпочинку плодовитої землї, царство зими. Вікна камяниць вбралися в всїлякі види срїбнавих ледових цвітів.