Перш ніж поринути у справи нового робочого тижня, «Z» пропонує з холодним вже по вихідних розумом озирнутись на те, як відбувся для нас тиждень попередній. Отже, чим запам'яталися нам 8–14 липня.   Подарунок тижня     Він знає, що робити з країною, мужньо бореться з пережитками минулого, скаче по колодах і подеколи святкує день народження так, що це залишається в серцях і решті ліверу людей.  

Цьогорічна вступна кампанія запам'ятається Україні жорстким контролем вступників та використанням металодетекторів на пунктах тестування. Громадські спостерігачі запевнили «Z», що Зовнішнє незалежне оцінювання — 2013 виявилося кращим за всі попередні роки. Натомість експерти, які багато років знають ситуацію зсередини, переконані: до досконалості ще далеко. За їхніми оцінками, система не розвивається, а міністерські нововведення останніх років спрямовані на те, аби згодом зовсім знівелювати результати ЗНО під час вступу до вишів.  

На даному етапі свого розвитку поправки в державний бюджет на 2013 рік, в тяжких муках закріплені у Верховній Раді Законом №2290а (щодо реструктуризації бюджетної заборгованості, а попросту введення в обіг векселів), дуже симпатичні фінансовому блоку уряду. Натомість люди бізнесу вкотре напружилися, оскільки в країні знову з'являться папірці, на яких напишуть «стопіццот мільйонів гривень» і з якими треба буде ще добре впріти, аби дістати реальні гроші.    

Наскільки щасливими є українці і як це відчуття пов'язане з рівнем освіти, місцем проживання, віком чи навіть президентськими виборами — взялися дослідити соціологи. Натомість «Z» запитав у відомих українців: «Що таке щастя?»    

Події у райцентрі Врадіївка на Миколаївщині вкотре демонструють, що люди в Україні доведені до краю. Тотальна відсутність справедливості, а відтак недовіра до влади на усіх її рівнях виводить на вулиці щораз більші натовпи, і дії цих натовпів щораз жорсткіші та спонтанніші.    

72 роки тому нападом Третього Рейху на СРСР почався черговий – радянсько-німецький – етап Другої світової війни.    На попередньому етапі (1939-1941) страждань і поневірянь зазнало населення Західної України: українці, поляки, євреї. Тепер для них почався другий акт трагедії, натомість для населення давно советизованої зазбручанської України – перший, але направду жахливий.

Хвороби – такі ж незмінні супутники війни, як смерть, голод та інші страждання. Причому під час затяжних конфліктів, як зауважують фахівці, особливо загострюється ті недуги, що, як в анекдоті, виникають не від нервів, а від задоволення. Під час тривалих військових конфліктів позбавлені жіночого товариства бійці ласі на любовні втіхи. Але при цьому вони найменше думають про запобіжні заходи та можливі наслідки.  

Ґвалтування під час збройних конфліктів завжди мали військово-психологічне значення як засіб залякування та деморалізації противника. Водночас насилля над жінками виступало як маніфестація сексистського (тобто суто чоловічого) та расистського синдромів, що набирає особливої сили в масштабних стресових ситуаціях [1].

​   Декотрі люблять, щоб серйозно. Я до таких, ясна річ, не належу. Але, реагуючи на їхні висловлені й невисловлені побажання, можу спробувати. Хоч це, зрозуміло, й нелегке завдання, коли йдеться про таке наскрізь фальшиве, карикатурне й безглузде утворення, як нинішня держава Україна.  

«Після тривалого затишшя проблематика реформування територіального устрою і місцевого самоврядування в Україні знову постає на весь зріст», — заявив народний депутат Сергій Гриневецький у своїй статті для dt.ua.  Щобільше, подав план ефективного, на його думку, нового поділу країни. Покликаючись на позицію «деяких науковців», Гриневецький запропонував кардинальну територіальну реформу, внаслідок якої замість 24 областей з'явиться 8 реґіонів.