До сотих роковин від дня смерти (10. листопада 1838).  

І. М.Драгоманов і сучасність.  

​ Львів, 30. травня 1938.  

На цей рік припадає століття викупу Шевченка з кріпацтва і століття його першого твору, баляди "Причинна".

Відень, 28. марта 1916.   В останніх часах, якби на даний знак, посипали ся по московських і польських часописях більш або менш острі напади на Українцїв і на українство, що стоїть на завадї обом нашим історичним сусїдам, Москалям.  

І.  

"Українське питаннє стало давно питаннєм інтернаціональної полїтики. Всї проби здушити на все могучість Росії збігають ся концентрично в конечности відірвати від Московщини Україну, резервуар сил Росії. Великість її области, природна замкненість її полїтичної й господарської території, багацтво й урожайність землї, яка в своїх річних системах доставляє заразом найдешевших торговельних дорiг, вкінцї язикова, культурна та місцями релїґійна окремішність українського народу є запорукою життєвої здібности самостійної української держави.

Посмертна згадка.   Богдан Ярошевський невідомий ширшим кругам нашої суспільности, але заслугує в повнї на те, щоби вони пізнали його. Бажаю, щоб отсї стрічки хоч трохи причинили ся до того.  

Коли є гріхи, що кличуть до неба о пімсту, то першим із них являєть ся безсоромна брехня речників потрійного порозуміня, буцімто теперішну війну ведуть вони "ради визволеня малих народів". Отсю теорию, що є ярким глумом над правдою, розвиваєть в один голос Едвард Ґрей з Мєншіковими й Сазоновами, а кріваве похмілє захоплює навіть такого антимілїтариста, як видавець "Guerre Sociale" Ґюстав Epвe, що не посоромив ся на сторінках... "Нового Времени" (Ч.

Високоповажаний Пане Редактор! Не лише в моїх особистих інтересах прошу оголосити в Вашім дневнику сей лист. Думаю, що факти в нїм наведені, не позбавлені певного суспільного значіня.