​ Львів, 30. травня 1938.  

На цей рік припадає століття викупу Шевченка з кріпацтва і століття його першого твору, баляди "Причинна".

Відень, 28. марта 1916.   В останніх часах, якби на даний знак, посипали ся по московських і польських часописях більш або менш острі напади на Українцїв і на українство, що стоїть на завадї обом нашим історичним сусїдам, Москалям.  

І.  

"Українське питаннє стало давно питаннєм інтернаціональної полїтики. Всї проби здушити на все могучість Росії збігають ся концентрично в конечности відірвати від Московщини Україну, резервуар сил Росії. Великість її области, природна замкненість її полїтичної й господарської території, багацтво й урожайність землї, яка в своїх річних системах доставляє заразом найдешевших торговельних дорiг, вкінцї язикова, культурна та місцями релїґійна окремішність українського народу є запорукою життєвої здібности самостійної української держави.

Посмертна згадка.   Богдан Ярошевський невідомий ширшим кругам нашої суспільности, але заслугує в повнї на те, щоби вони пізнали його. Бажаю, щоб отсї стрічки хоч трохи причинили ся до того.  

Коли є гріхи, що кличуть до неба о пімсту, то першим із них являєть ся безсоромна брехня речників потрійного порозуміня, буцімто теперішну війну ведуть вони "ради визволеня малих народів". Отсю теорию, що є ярким глумом над правдою, розвиваєть в один голос Едвард Ґрей з Мєншіковими й Сазоновами, а кріваве похмілє захоплює навіть такого антимілїтариста, як видавець "Guerre Sociale" Ґюстав Epвe, що не посоромив ся на сторінках... "Нового Времени" (Ч.

Високоповажаний Пане Редактор! Не лише в моїх особистих інтересах прошу оголосити в Вашім дневнику сей лист. Думаю, що факти в нїм наведені, не позбавлені певного суспільного значіня.  

І.   Під заголовком “Дещо про сучасну стадию розвитку української літературної мови” опублікував недавно в київськім учительськім місячнику Світло, а потім осібною брошурою (Видавництво „Нове Життя", Київ 1913, ціна 10 коп.) М. Пилипович уваги про українську літературну мову в Україні росийській і галицькій. Вважаємо потрібним бодай в головному познайомити наших читачів з увагами М. Пилиповича: вони повинні причинити ся до „санациї” справді вже неможливого стану української письменської мови в Галичині.   *  

Kwestya ukraińska w Caracie… Ilekroć kwestyę tę kto poruszy, nacyonaliści rosyjscy, że już nie wspomniamy o rządzie, zupełnie ję niegują. “Niema takiej kwestyi!”... W Rosyi istnieją Rosyanie, Wielko-Rosyanie, Mało-Rosyanie, ale Ukraińcow niema… Cała kwestya ukraińska – jest “intrygą polską” i gnieździ się w Galicyi…