Настав час змін. В Україні з’являються бренди, часом кращі, ніж іноземні. Тут виробляються кращі, ніж за кордоном, речі. Виникають ідеї, втілення яких спонукає пишатися новим українським. Наприклад, стильні годинники із дерев’яним корпусом. Збільшується кількість добрих музичних гуртів, що творять на рівні зі світовими виконавцями. Але з якістю у масштабах одного міста ситуація дещо інша. Можна знайти лише помірно добрі та посередньо якісні товари і послуги.
Крамниці, ЗМІ, бренди, супермаркети пропонують свої товари та послуги, підбірки та враження. Але ніхто не визнає того, що виготовляє чи пропонує щось найкраще. Лише краще. Повсюди краща кава, кращі ціна, краща паста у піцерії, кращі міські хот-доги, кращі традиції приготування чогось-там, кращі книжкові видання, кращі пропозиції і кращі музичні хіти, кращі журналістські розслідування і тексти року, кращі фахівці, фільми та університети. От тільки від чого усе це є кращим? Краще, ніж у інших, чи краще від поганого?
Хоча скромність у наш час і перестала бути самозрозумілою як чеснота, проте все ще залишається похвальною. Відтак, навіть у великих містах країни у такий все більш конкурентний час майже ніхто не набирається нахабства, щоб написати на сайтах, банерах чи у рекламних повідомленнях, що його товар є найкращим у місті: а якщо хтось образиться? Це, без сумніву, відповідає духу толерантності, що панує в українському суспільстві: мало знайдеться таких осіб, які б не думали про почуття інших, чи не так?
От, наприклад, є у мене бізнес, продаю я хот-доги. Не можу ж я написати, що вони “найкращі у місті”. Бо перехожі можуть споживати схожу продукцію в іншій мережі чи якійсь забігайлівці, і у них може скластися стійке переконання, що саме ті хот-доги, до смаку яких вони звикли, є найкращими у місті. З іншого боку, моє нахабство може образити колег по виробництву хот-догів. А у великому місті краще всім продуцентам схожих товарів триматися разом і підтримувати одне одного, а не вихвалятися, у кого ж тут найвища якість.
Скромність і невикличність нівелює ще одну проблему: питання якості. Джордж Акерлоф дослідив ринок вживаних автомобілів. Коли ви йдете купувати вживаний автомобіль, але не розумієтесь у моторах та інших технічних аспектах бажаного товару, то вас легко обдурити. Це зрозуміло. Але як це відбувається? Ви запитуєте у продавців загальні речі, наприклад, чи проходив автомобіль капремонт. Продавці – навіть якщо це не відповідає дійсності – можуть сказати, що проходив. Автомобіль, який проходив капремонт, коштує дорожче. Але покупець – гадаючи, що всі авто капітально ремонтовані – зупиняється на дешевшому (за рахунок відсутності капремонту) варіанті. Продавець цього товару перемагає. Продавець солідного товару – програє. А потім починає не робити капітальний ремонт і казати, що капремонт був. Загальна якість ринку вживаних автомобілів падає.
Відтак, якби ці продавці не перехвалювали свій товар, то, можливо, такої проблеми не виникло б. Виходить, українці дуже передбачливі. Знаючи про цю особливість ринку, ніхто тут не виділяється й не запевняє, що саме його товар є найкращим, всі просто спокійно працюють. Клієнти ходять до всіх рівномірно, гадаючи, що якість всюди однакова.
Бо якби раптом хтось у місті написав, що має щось найкраще, наприклад, ті ж таки найкращі хот-доги, то клієнти рікою ринули б до цього продавця. Інші виробники й надавачі послуг почали б втрачати прибуток і були б змушені піднімати якість товару та послуг або, принаймні, заявляти, що також є найкращими. А що було б, коли всі стали б найкращими? У споживачів очі б порозбігалися! Зрештою, як усе це перевірити? Хто бреше, а хто справді кращий, ніж усі інші? Почався б споживчий хаос, паніка, істерика на львівській фондовій біржі (якби така була). Потрібно було б створювати якусь урядову комісію, яка дуже ретельно перевірила б якість усіх товарів та послуг на ринку і присвоїла б кожному з виробників та надавачів всіх тих послух відповідний ранг: “добрий”, “кращий (від добрих)”, “найкращий”, а також “щонайкращий/якнайкращий”.
Оскільки до цього не дійшло, то саме тому українці й вирішили послуговуватися російською версією ступенів порівняння: “лучший” = “найкращий”, але якщо просто “списати/скалькувати” з російської, то і вийде “кращий”. А щоб це не зачіпало національних почуттів, то таке рішення, прийняте всього кілька років тому, коли люди майже поголовно забули про українські ступені порівняння, було затерте з пам’яті.
Тепер майже ніхто не пам’ятає, що в українській мові є три ступені порівняння – як і в інших мовах, зрештою, – і що у випадку зі словом “добрий/хороший” його вищий та найвищий ступені порівняння будуть такими: “кращий/ліпший” і “найкращий/найліпший”, а також “якнайкращий / щонайкращий // якнайліпший / щонайліпший”.
Але якщо зайти на будь-який із запропонованих пошуковиками сайт, що видається на запит “ступені порівняння”, то знайдемо приблизно таке:
Вищий та найвищий ступені порівняння, їх творення.
1. Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням:
а) Суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш-ий, повн-іш-ий, син-іш-ий, дешев-ш-ий, солод-ш-ий.
б) Слів “більш”, “менш” до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, більш глибокий, менш вередливий.
2. Найвищий ступінь прикметників утворюємо додаванням:
а) Префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше.
Форми найвищого ступеня можуть уживатися також з підсилювальними частками щонай... (що+най), якнай... (як+най), котрі надають їм значення найбільшої або найменшої міри якості ще категоричніше: щонайдорожчий, щонайтісніший, якнайкращий, якнайменший.
Виявляється, що ще не повністю стертий найвищий ступінь порівняння з української мови. У віртуальному вимірі він почувається доволі впевнено. Може, хоча б як архаїчний залишиться.
Тож гуляючи недавно Львовом — у всіх цих розмірковуваннях про долю ступенів порівняння — напередодні холоднішої погоди під захмаренішим за останній час небом, заметенішими снігом вулицями, бажаючи чогось солодшого, прагнучи швидшого приходу Різдва, думав також і про те, що хотів би побажати всім кращого року.
Хай він справді буде у вас НЕ найкращий, бо тоді всі наступні будуть гіршими від нього. Нехай цей рік буде кращим, ніж попередні. Але не найкращим у житті. Щоб всі наступні були ще кращими від цього. Щасти!
15.01.2017