Після колідóваня на Видорші на ріці йорданскій йдуть колідники на свій ґрунь на розплєс, щоби розколідуватиси, роздєкуватиси одні одним за труд тяжкий, за коліду.
Були люди-великани, та згорґіли з сили, загорґіли и гріхами Господа гнівили. Рано Богу ни молилис’, посту ни тримали, їли, пили и гуляли. Свєт ни шінували.
А я пиду в полонинку, на ту Старостаю, єк ‘ми літо літувати, лиш собі гадаю. Єк ‘ми літо літувати, білі вивці пасти, здаєтци ‘ми, файна любко, без тебе пропасти