Ювілей Олени Кульчицької вшанували через народний одяг
Художниця Олена Кульчицька (чия виставка «Народний одяг західних областей України. Акварелі. Малярство» з фондів Національного музею у Львові, відкрилася в її художньо-меморіальному музеї) у свій час легко могла визначити за вбранням людини не тільки, з якої вона місцевості, а й з якого села. Про це є спогади її сучасників.
Сьогодні, звичайно, навіть для такого глибокого знавця етнографії західного регіону України, яким вважаємо цю видатну особистість, що однією з перших почала усвідомлено занотовувати народне вбрання та вироби – це було б неможливо. Бо люди уже добрих півстоліття живуть еклектикою: вишита сорочка з однієї місцини, спідниця з іншої, крайка чи кептар ще з іншої. Але в перших десятиліттях ХХ століття все було інакше: українські селяни суворо дотримувалися місцевих народних традицій. В одязі зокрема – у взорах, кроях, колористиці, доречності використання.
Відтак вагомість того, що серед численних своїх зацікавлень зробила перша жінка Галичини з професійною художньою освітою Олена Кульчицька, а саме – детально змалювала, як вбиралися українці на її улюбленій Гуцульщині, Поділлі, Буковині, Покутті, Опіллі, Бойківщині, Лемківщині, Поліссі та Волині, неоціненна. Тим більше, що художниця (яку знаємо насамперед як одного з творців естетики сецесійної графіки) свої пленерні замальовки робила не схематичними, а зважала на найдрібніші нюанси. Зокрема на портретну схожість між своїми малюнками та реальними персонажами. Почавши робити такі зарисовки ще в 1910 році, Олена Кульчицька регулярно поверталася до цього 40 подальших років, підготувавши і випустивши у світ у 1959 році під «шапкою» Академії наук свою фундаментальну працю, властиво, і присвячену народному одягу західних областей України.
Як акцентують співкуратори виставки – завідувач музею Кульчицької у Львові Любов Кость та його молодший науковий співробітник Надія Кінаш, маємо до уваги унікальну творчу і неймовірно працездатну особистість, завдяки якій сьогодні можемо достеменно знати, як і в що вбиралися українці влітку і взимку, в будні і на свята. А головне – побачити, що попри всю різноманітність варіантів крою та декорування західноукраїнського вбрання, воно має чимало спільних рис з одягом інших регіонів України, помітних в характері силуету, в розташуванні оздоблення, в колористичних прийомах. А це означає, Україна навіть у таких деталях – єдина.
Приміром, гуцульська запаска, яку складають два однакового розміру спеціально витканих полотнища, що підв’язуються поясом – одне спереду – інше ззаду, перетворюючись у спідницю, мають свій аналог у Полтавській області. Як жіночі безрукавки-корсетки подекуди мають «сестер-близнюків» у Київскій, Чернігівській та інших областях України.
Така тематична виставка з фондів Національного музею у Львові (попри те, що в них зберігається 426 акварелей і зарисовок тушшю, пером та олівцeм, які у виконанні художниці представляють українське народне вбрання кінця ХІХ – початку ХХ століття) за останніх 50 років організована вперше. До неї увійшло 49 малюнків, що подекуди демонструють навіть ті елементи народного одягу, які були рідкісними вже навіть на початку ХХ століття.
PS. Виставка експонуватиметься до 30 листопада і присвячена 140-річчю з дня народження Олени Кульчицької.
Фото Ярини Коваль та з архіву музею Олени Кульчицької
14.09.2017