Побачила світ книга про найздібнішого учня Михайла Бойчука
Тимофія Бойчука «з’їв» туберкульоз, коли тому було лише 26. Але він – словами видатного українського мистецтвознавця, професора Дмитра Антоновича – поруч з Миколою Касперовичем, попри власну яскраву творчу особистість, став «найвидатнішим учнем свого брата, і говорити про його творчість, це значить в першій лінії говорити про школу Михайла Бойчука».
Власне, невеличке мистецтвознавче дослідження, видане 1929-го року у Празі, стало першим і донедавна єдиним, присвяченим творчості рідного брата творця «українського монументалізму» Михайла Бойчука Тимкові Бойчуку. Раритетне видання щойно перевидали у видавництві «Майстер книг» під орудою мистецтвознавця Ярослава Кравченка та з його вступною статтею і представили на Форумі видавців у Львові. Тим більше, що й привід був – торік від дня народження Тимофія Бойчука минуло 120 років.
Здавалося, що досліджувати, коли молодий художник, уродженець Тернопільщини, прожив на цьому світі так мало? А поза тим після експонування творів Тимофія Бойчука ( уже по його смерті) у 1928-му році на Венеційському бієнале мистецька критика назвала його «українським Гогеном». Аж ніяк не даремно. Попри те, що після жорстоких репресій проти Михайла Бойчука та бойчукізму з творів Тимофія Бойчука вціліло тільки дещо, бачимо, що художником він міг стати справді потужним. Зрештою, таким був. Недаремно три його роботи ще від початку ‘90-х включені до постійної експозиції Національного художнього музею у Києві.
Тимофій Бойчук, «Трогують насінням», 1919-1920 рр.
«Він був дуже цікавою особистістю, – розповів "Збручу" Ярослав Кравченко. – Молодший від свого брата аж на 14 років, Тимофій Бойчук став свого роду ретранслятором ідей від вчителя до учнів. Коли Михайло Бойчук більше теоретизував, то Тимко Бойчук добре розумів та відчував, що брат хоче і міг то втілити. Зрештою, показати, донести ті всі ідеї Михайловим учням. Варте уваги, що Тимофія Бойчука "бойчукісти" справді любили. Зі спогадів дуже щирий, відкритий, товариський та готовий допомогти, він відійшов із життя зі справжньою скорботою тих, хто – попри усі зусилля – так і не зміг його врятувати.
Зокрема Оксана Павленко згадувала, що лікар, якого викликали до Тимофія Бойчука, відразу сказав його друзям, що ситуація вкрай важка і порятунок без нормального харчування для пацієнта неможливий. Тобто, жири, молоко, яйця – продукти, які повинні були бути в меню постійно. Але де їх було взяти в голодному у ті часи Києві? Дівчата придумали план: Муся Трубецька принесла з дому лаковані туфлі свого дядька, а Оксана Павленко взялася їх продати. Гроші мали піти на Тимофієве лікування. Тільки дівчат обдурили – замість грошей, купуючи туфлі, всунули «ляльку» – пачку нарізаного паперу. Це і стало вироком для тяжкохворого художника.
У березні 1922 року Тимофія Бойчука не стало. Зі слів Оксани Павленко: "Він умирав у маленькій кімнатці…. Тимко лежав на гарному килимі і вкритий був українським килимом. Так він і мертвий лежав серед килимів"».
Тимофій Бойчук
«Я уже не вперше беру в роботу видання про Бойчука і «бойчукістів», – поділився враженнями генеральний директор видавництва "Майстер книг" Павло Сачек. – Неймовірно цікаві долі. Коли починаєш у те все вчитуватися, вдумуватися – у весь той драматизм та переплетіння доль, байдужим просто нема шансів залишитись».
Цікаво, що на нинішню книгу «Тимофій Бойчук» керівника цього видавничого проекту та автора вступної статті Ярослава Кравченка свого часу наштовхнув поет Роман Лубківський, який показав йому чіткий відбиток Антоновичевої розвідки про Тимка Бойчука зі словами, що незле було би це перевидати. Згодом аналогічною ідеєю «горів» тернопільський краєзнавець Богдан Хаварівський. Але обоє ініціаторів відійшли, а ідея залишилась. Ярослав Кравченко, як автор на нинішній момент уже низки видань про Бойчука та «бойчукістів», вирішив усе ж надати ідеї матеріального втілення. І це йому за сприяння небайдужих людей справді вдалося. Дуже незвична подача раритетного видання стараннями художника Андрія Кіся у сучасній художній формі.
Тимофій Бойчук, «Хлопець і дівчина», 1918-1919 рр.
Хоча у традиційному розмаїтті пропозицій Форуму Видавців презентацію «Тимофія Бойчука» помітило лише вузьке коло професіоналів, зате зауважили на недавньому книжковому ярмарку в Одесі. Із «Зеленої хвилі» «Тимофій Бойчук» повернувся зі спеціальним дипломом.
Тимофій Бойчук, «Жінки біля яблуні», 1921
21.09.2017