Попри ейфорію, яка супроводжували недільний «Марш мільйона» на майдані Незалежності, перелому у протистоянні "громадяни України vs влада" не відбулось. Що більше, понеділкові дії силовиків – зачистка вулиці Грушевського, захоплення офісу партії «Батьківщина» – свідчать про те, що влада ще не готова до паритетних перемов із демонстрантами.

Доки стоїть Майдан у обох антагоністичних таборах – влади і опозиції – чухають ріпи яйцеголові: як так зробити, яку технологію застосувати, аби цей натовп демонстрантів повівся так, «як треба»? Одні намагаються осідлати народний гнів, інші ж дбають про те, аби з них самих не зробили «криваве місиво». Панічність рухів з обох сторін й не цілком адекватне розуміння того, що відбувається в країні насправді призводить до помилок. До помилок, які можуть виявитися фатальними.  

Нинішній київський Майдан має чимало облич. Якщо він починався як студентська акція, то сьогодні там, крім молоді, тисячі бізнесменів, таксистів, викладачів, медиків, "афганців"… Розмова з Ігорем Геричем про медичне обличчя Майдану та базові поради, як вберегти себе мітингувальникам у цих нелегких умовах.   Доктор медичних наук, професор, завідувач  кафедри  хірургії  №1 ЛНМУ імені Данила Галицького, голова Львівського осередку Асоціації Хірургів України   Ігор ГЕРИЧ:  

 «Четверта ночі. Євромайдан. Повернулись з акції "Нічний патруль". 500 членів Самооборони Майдану організованою колоною відвідали блок-пости "Беркуту" біля кабміну, Адміністрації Президента, а також "вольєр" з "тітушками" біля Верховної Ради. Ішли мовчки. Біля блок-постів – тричі "Слава Україні!". "Тітушки" металися по вольєру. "Беркут" розгублено вибігав із автобусів. Ми не спимо — хай і вони не сплять...», — розповідає про буремні будні «єврореволюції» у своєму блозі комендант наметового містечка на Євромайдані Андрій Парубій.  

Добре перейматися погодою і думати, чи брати з собою на завтра парасолю чи відразу валянки. Добре дивитися про революції в теплих Таїланді і Єгипті. А коли в Україні потепліло, то тут вже й не скажеш, що добре.   Революція тижня   801 рік тому дітей також лишили напризволяще. Нічого нема нового в цьому світі  

Коли стоїш у багатотисячному натовпі й реґулярно чуєш вигуки «Провокація!», «Провокатори!», мимоволі помічаєш, що, можливо, починаєш ставати надміру параноїдальним, і вже чекаєш на якусь пертурбацію звідусіль, шукаючи підозрілі обличчя й оминаючи непевні ситуації. А втім, острах є виправданим. Докази свідчать, що під час масових акцій у Києві таки справді використано штатних провокаторів. Маски зірвано.

Від цієї неділі замість терміну „євромайдан”, розкрученого минулим тижнем, почали вживати новий – „революція”. Отож, це був перший день революції. І першого ж таки дня пролилася кров. На вулиці Банковій біля Адміністрації президента навіть уночі смерділо сльозогінним газом після денних сутичок; асфальт був укритий уламками цегли, бруківкою. Іноді траплялися краплі крові.

Свою головну «подію року-2013», а може, й останніх трьох років, Віктор Янукович зустрів із відверто дурним виразом обличчя. Складалося враження, що президент надягнув якусь гумову маску – адже хіба може посмішка триматися без жодних змін протягом довгих хвилин?    

Дев'ять років тому, «на Михайла», стартував Помаранчевий Майдан. Майже під ту саму пору нині люди вийшли на Євроінтеґраційний Майдан. В країні дуже багато змінилося, але погода і тоді, і тепер була паскудна. Результати першого пам'ятаємо, на висліди другого подивимося.   Валянок тижня  

Тема Східного Партнерства — наріжна тема часу головування Литви в Євросоюзі. Вільнюський саміт, на якому планували підписати Угоду про Асоціацію з Україною і парафувати подібну угоду з Молдовою, мав стати головною геополітичною подією реґіону від часів розпаду СРСР. Адже найбільша (після Росії) країна Східної Європи, здавалося, нарешті вирішила для себе: йдемо до Європи.