Політична реформа стала одним з ключів до виходу з політичної кризи у 2004 році. Результативне голосування за проект конституційних змін у Верховній Раді стало фактичним завершенням Помаранчевої революції, розрядивши атмосферу в політикумі й відкривши шлях до чесних виборів, так званого «третього туру» (адже в пакет входили також домовленості про зміну складу ЦВК тощо). Десять років по тому проект №4180 (що якийсь час був законом №2222) може «піти на друге коло», зігравши подібну роль за подібних-таки обставин.  

Україна заплуталась між китайським побажанням-прокльоном ворогові «жити в часи змін» (活在變化的時代 – так воно виглядає в ієрогліфах; а так, якщо вірити Google, звучить: Huó zài biànhuà de shídài) і зрозумілішим на слух російським «блажен, кто посетил сей мир в его минуты роковые».   Жертви тижня  

Увага українців сьогодні (28 січня) зосереджена вже не на вулиці, а на тому, що відбуватиметься у стінах Парламенту. Окрім анонсованих владою питань, запланованих до розгляду ВРУ, депутати цілком можуть вдатися й до несподіваного – проголосувати за введення надзвичайного стану. Ясна річ, що це буде чеговий підступ з їхнього боку, однак чи випадає у нашій ситуації дивуватися підступності? Отже, які є підстави до введення надзвичайного стану в Україні і чим він може для всіх нас обернутися?  

Віктор Янукович твердо вирішив, що розв’язуватиме нинішню політичну кризу силою. Збоку видається, що він діє за принципом «зуб за зуб». На кожен крок протесту він відповідає ще жорсткішим, іще жорстокішим кроком. Це, на думку правителя, мало би залякати й упокороти ворогів.   Київ. 22 січня 2014 року. "Беркут" зачищає вулицю Грушевського  

Останній тиждень «українського Рамадану» нагадав, що влада не розівчилася «розводити, як кошенят» опозицію, в рядах якої традиційні непорозуміння призвели до початку нової революції. Тепер уже направду кривавої.     Законотворчість тижня  

…Під час голосування у Верховній Раді спікер Володимир Рибак припустився пікантної обмовки. Звертаючись до лічильної комісії, котра мала підраховувати кількість голосів у залі, він сказав: «режимна комісія». Комісія справді була режимна. Вона втілювала найсолодші забаганки Віктора Януковича й не допускала ані писку інакодумства. Голоси рахувалися за приналежністю до фракцій: 203 у Партії регіонів (про новачка Руслана Бадаєва забули) плюс 32 у Компартії – от вам і  235 «за».  

Все було вже майже за вивченим сценарієм: на Майдані намети, кількох надто активних борців з режимом побили невгамовні правоохоронці, знову перевернули пару ленінів у провінції, і тільки трагедія на «Хартроні» змусила людей здригнутися.     Пожежа тижня  

Мордування Тетяни Чорновол не закінчило тему ідіотизмів напередодні Різдва. Заодно побили «свободівця» Андрія Іллєнка. Але є в країні Михайло Добкін, якому новини робити — як дурному з гори з'їжджати.   Фраза тижня    

Вже більш як місяць в Україні триває Євромайдан. Його, ймовірно, уможливили попередники — Революція на граніті 1990 року, «Україна без Кучми» 2000-го та Помаранчева революція 2004-го. Та незалежно від його завершення вже зараз зрозуміло, що цей Майдан є інакшим. Він унаочнив кілька важливих речей. Перше — покоління «ровесників незалежності» виросло. «Майбутня еліта нації», яка раніше цікавила політиків лише на 1 вересня та 31 травня, випустилася зі шкіл і вже закінчує свої університети.

Один крок уперед — мало, коли два зроблено назад. Але якщо вже йдеш, то за тим одним буде ще один крок, і ще, і ще…   Тільки початок