У п’ятницю ввечері на Майдані Незалежності нарешті відбулося повноцінне віче. Майданівське народовладдя гупало таким пульсом, що відбивалося не тільки на владі, а й на опозиції.   Площа не захотіла прийняти від лідерів парламентських фракцій угоду про порозуміння з Віктором Януковичем. Удень цей акт було підписано Кличком, Яценюком і Тягнибоком – але свого голосу не казав Майдан. Він висловився ввечері, озвучивши вимогу про негайну відставку президента.  

Розмови про ймовірність розвалу країни, які ще до останніх днів були лише теоретичними страшилками, стають нашою новою реальністю. Вчора голова парламенту Криму Володимир Константинов, перебуваючи у Москві, подав прямий сигнал про серйозність наміру певних кіл впливу на півострові відділитися від України та віддатися під юрисдикцію РФ. Сьогодні (21 лютого) Кримський парламент зібрався міняти Конституцію автономії і просити захисту у Росії.

Страх — це родове прокляття диктаторів. І діями Януковича щодо Майдану керує одне-єдине почуття — страх. Зрештою, як і діями будь-якої  людини, яка вчинила злочин, якщо брати у людському трактуванні, чи гріх у трактуванні Божому. Бо кожна людина підсвідомо відчуває, що за злочин настане розплата, і що більший злочин, то розплата буде жорстокіша. А чи є Януковичу та його оточенню за що боятися, не нам вам розповідати. Та все ж спробуймо перелічити те, що найбільше посилює його паніку і примушує гнати сотні й тисячі міліціянтів і спецпризначенців на Майдан.

Обмін відбувся. Хтось його назве «першим компромісом» між владою та опозицією і предтечею подальших порозумінь, а хтось скрушно похитає головою: «Нас зливають».  

Залізним коням переважно можна вправити мозок. Людина розумна дуже часто, якщо вже скапцаніє, то до лікування не надається.   Нyundai тижня  

Коли після Різдва трохи заспокоїлися на Майдані, сталася пожежа на харківському «Хартроні». Тепер ситуація в центрі Києва залізла глибоко в глухий кут, а на її тлі сталася трагедія зі сумською маршруткою. Далі будувати аналогії можна як собі хто схоче…   Трагедія тижня  

У симпатіях українців за рік до очікуваних президентських виборів відбувся цікавий зсув. «Антибандерівська» пропаґанда та радикалізація суспільних настроїв позначилася на рейтинґу Віктора Януковича — він зріс. Але не достатньо для того, щоб впевнено почуватися у переддень 2015 року. Понад те, якби вибори відбувалися найближчої неділі, то лідер Партії реґіонів програв би другий тур навіть Олегові Тягнибоку!    

Добра ідея виникає в багатьох головах одночасно. Місяць тому група з понад 80 науковців запропонувала «План Маршалла» для України, надрукувавши колективне звернення у британській The Guardian. Тепер подібний план став реальністю політичної дискусії на Мюнхенській безпековій конференції і мав ту саму назву — «план Маршалла».    

Виявилося, що в Європі таки комфортніше, ніж в найбільшій країні світу. Росіяни нас перше паплюжили, тепер малюють дуже сумні перспективи. А в Україні — без якісних змін.   Нострадамуси тижня   Ілларіонов віщує Україні «маленьку переможну війну». Як в Грузії у 2008 році  

«Іди шукай собі іншого лідера», — вигукнув спересердя Кличко протестувальнику на Майдані, коли той щиро висловив своє невдоволення перебігом перемовин опозиційної трійки з владою. Відставка уряду Азарова та закон про амністію за версією Банкової — це все, чого наразі добився від влади Майдан, і це явно не те, на що люди сподівалися. Стає дедалі зрозумілішим, що «малою кров'ю» протести вже не загасити.