Завдяки успішним діям українських захисників ворог втратив контроль над кількома населеними пунктами на межі Миколаївської та Херсонської областей. На території Донецької та Луганської областей відбито одинадцять атак.

Нині ЗСУ дають можливість представникам народів здобувати бойовий досвід і творити основу для армій, які скинуть із цих народів московське ярмо. Так знову стає актуальним гасло «Свобода народам! Свобода людині!»

Під час вечірніх обстрілів Росія націлила свої ракети на електростанції, що обслуговують залізницю. Вибухи пролунали у Львові, залишивши частину міста без світла, і вперше – у Закарпатті. Мета РФ – перебити шляхи для озброєнь НАТО.

"Make love, not war" – то емоційно, цьоматільно і залишилося у Вудстоку. Тепер актуальніший населений пункт – Рамштайн. Там лапок індиків немає, тільки прагматика для того, щоб вижити.

Росія нині використовує ту саму цинічну брехню, ті самі звинувачення захисників народу у злочинах, які свідомо сама чинить, що й 40-х роках минулого століття.

На Ізюмському напрямку окупант веде наступ, спрямований на Барвінкове та Слов’янськ, на Лиманському – на рубежі Лиман–Сіверськ, на Сіверськодонецькому веде бої в Рубіжному та підготовку до наступу на Сіверськодонецьк, на Південнобузькому – на межі Херсонської області

Окупант проводить наступальні дії у напрямках Ізюм–Барвінкове та Ізюм–Слов’янськ. На Лиманському напрямку пробує наступати на Кримки й Олександрівку, на Попаснянському напрямку – на Новотошківське–Оріхове, на Курахівському – на Оленівку–Новомихайлівку.

На Слобожанському ворог намагався вести наступ у напрямку Сулигівки і Довгенького, на Лиманському – Ямполя, Озерного, Лиману, на Сіверськодонецькому – Рубіжного, Попаснянському – біля Калинового, Попасної, на Курахівському – Оленівки та Новомихайлівки. Успіху не має.

Битва за Донбас залишається основним стратегічним напрямом Росії. Бої були особливо важкими в районі Лисичанська та Сіверськодонецька. Утім через сильний опір України територіальні здобутки Росії є обмеженими і досягаються ціною великих втрат.

Російський наступ проходить на сході повільно. Загонам РФ вдається стискати підкову фронту по декілька кілометрів на добу. Збройні Сили України мусять відступати з позицій, котрі зміцнювали понад сім років. Поза тим, експерти висновують: це зовсім не те, що вимріювала РФ.