Сьогодні польський сойм урочисто відсвяткував 20-ті роковини свого істнування. Присутність президента Польщі та марш. Ридза-Сміґлого надала нинішньою засіданню сойму той спеціяльний характер, що його відзеркалював уже сам вигляд соймового будинку в середині та назверх. А проте фанфари, відчитані високопарні промови, чорні одяги, дивани, рефлєктори і все, що відбувалось по детально вичислених точках друкованого церемоніялу, — все воно не могло затерти вражіння, що та формальна сторінка роковинного свята саме і є його найбільш питоменною рисою, поза якою не видно іншого змісту.

Вчора, у четвер 3. ц. м., львівський воєвода, п. А. Білик, скликав пресову конференцію, на якій звернувся до зібраних польських, українських і жидівських редакторів з покликом, щоб вони у своїх часописах впливали на успокоєння умів, розбурханих останніми міжнародніми подіями. Безпосередньою причиною тієї конференції — як казав п. воєвода — були події в останніх кількох днях у Львові і краю (сухий реєстр тих подій у вчорашньому числі "Діла" підпав у цілости конфіскаті).

Путаниця, яку витворюють від літ українські москвофіли своїми виступами, заявами та головно штудерною національною термінольогією, якої вживають відповідно до слухачів та обставин, доводить до щораз більших абсурдів. Відома річ, що супроти поляків галицькі москвофіли є "русинами"; в орґані РСО "Земля і Воля" "руский" ніколи не пишеться з двома "с", тільки з одним.

Ні в одному місті в Польщі не буває стільки патріотичних маніфестацій, віч і зборів (також і галабурд), скільки у Львові. І ні в одному місті на терені цілої польської держави стільки не говориться про польський характер міста і взагалі про польщину ("польскосць"), скільки у Львові.

У теперішньому міжнародньому конфлікті голос мають держави, що їx можна вичислити на пальцях одної руки. Що більше — Гітлєр упевняє, що доля мира в руках одного Бенеша, знову інші переконані, що все залежить виключно від одного Гітлєра, француські державні діячі взагалі мовчать і тримаються дискретно за кулісами, а премієр Великої Британії сам називає себе скромно лише посередником, а не вирішним чинником.

Львів, 29. серпня 1938.

Львів, 15. серпня 1938.

Львів, 1. червня 1938.

                                    Львів, 16. квітня 1938.