Сьогодні польський сойм урочисто відсвяткував 20-ті роковини свого істнування. Присутність президента Польщі та марш. Ридза-Сміґлого надала нинішньою засіданню сойму той спеціяльний характер, що його відзеркалював уже сам вигляд соймового будинку в середині та назверх. А проте фанфари, відчитані високопарні промови, чорні одяги, дивани, рефлєктори і все, що відбувалось по детально вичислених точках друкованого церемоніялу, — все воно не могло затерти вражіння, що та формальна сторінка роковинного свята саме і є його найбільш питоменною рисою, поза якою не видно іншого змісту. "Радше дату, ніж надбання праці лицює нам святкувати" — пише передовик нинішнього "Курієра Варшавского". Висловимо подібний погляд, а всеж — інший, свято роковин польського сойму не є святом польського парляментаризму. Просимо переглянути всю нинішню пресу: більшість польських щодеників взагалі поміщує лише короткі інформаційні звіти, інші друкують фейлєтоністичні та анекдотичні спомини з попередніх соймів, деякі проурядові ґазети обмежуються до панеґіричних фраз, а лиш на останньому місці стоять несміливі спроби дати сяку-таку принагідну аналізу польського парляментаризму, як політично-устроєвого явища.
В обставинах, коли навіть репортажні рефлєксії про поведінку польських послів на деяких засіданнях сойму родять острах, що вони можуть викликати "публичний неспокій" і тому не повинні бачити світа Божого, та коли та сама причина не дозволяє ставити ніяких точок над "і" при характеристиці нинішньої провідної (та єдиної) у соймі польської політичної партії, у таких обставинах не можна пориватися на будь-яку щиру та обєктивну аналізу ріжних періодів польського парляментаризму за останніх 20 літ. Ніодин із попередніх соймів не користувався такою дбайливою опікою, щоб борони Боже не підривати його поваги. Це безумовно парадоксальне явище, бо чейже саме цей сойм повстав із тези, проголошеної найвищим державним чинником, що в польському парляменті повинні бути представники ширших верств громадянства, яких там нема. І саме цей сойм відповідною реформою виборчої ординації має це вможливити на будуче, складаючись самому покищо тільки з членів одної-одніської польської політичної партії плюс гурток політично нездиференціонованих і нездеклярованих одиниць, не рахуючи нечисленних представників українців та жидів. Витворити собі повагу й популярність та втримати своє значіння може тільки сам парлямент: своїм складом і працею.
Не думаємо користати з нагоди нинішніх роковин, щоб переводити критику попередніх соймів і нинішнього. Не тільки тому, що цього в цілій ширині ми зробити не могли б (вищезгадані обставини), але й тому, що просто нема й відповідної охоти. Можна тільки зазначити, що поруч із ріжними дефініціями, що такс сойм, з поняттям сойму звязані дві речі: 1) сойм, це таке зборище, яке розвязує державні політичні проблєми і 2) сойм є найвищою школою політичної мудрости і політичного досвіду та тереном, де проявляються всі прикмети політика. Просимо відповісти нам з рукою на серці: 1) які проблєми розвязали дотеперішні сойми в той спосіб, щоб вони завжди ще не були відкриті та не викликували хвилювання і сумнівів і 2) які індивідуальні польські прикмети проявляються у нинішньому соймі? Очевидно, було б нісенітницею казати, що польські сойми взагалі за 20 років нічого не зробили: вони поладнали безліч спряв, звязаних безпосередньо з істнуванням та орґанізацією польської держави. Цілковито не поладнали проблєми спільноти і розбіжности між поняттями держави та народу та не поладнали і у спілу вулицю загнали меншиневу проблєму. Колиж мова йде спеціяльно про теперішній сойм, то ми (і всі) булиб дуже цікаві довідатися про конкретну програму його польської більшости у безлічі гостро-актуальних справ. Просили б теж назвати нам пять імен справжніх промовців у нинішньому соймі...
Найкраща нарада не всилі закрити правди, що польський сойм, який святкує 20ті роковини своєї установи, не відповідає першій вимозі, що її всі ставлять до установи парляменту: не репрезентує політично зорґанізованого польського громадянства. Можливо, що якби навіть і репрезентував, то не вмів би чи не хотів би поважно підійти до справи непольських народів у Польщі та намагатися її позитивно поладнати. Але може тоді таки проявились би бодай якісь групи, бодай якісь одиниці, які проявляли б у тому напрямку добру волю та хист. У теперішньому соймі даремне їx шукаємо і даремне вчитуємось у звіти з дискусії на пленумі та комісіях, даремне шукаємо проблисків позитивної і конструктивної політичної думки у тих справах, які нас безпосередньо і найперше цікавлять
І тому надзвичайно стриманий, холодний та "мінорний" настрій, з яким польське громадянство стрічає ці нинішні роковини, мусять бути куди більш стримані та холодніші у громадянстві українському.
[Діло]
14.02.1939