Юліян Тарнович

Це було тоді, коли в мене не було ще ані одного срібного волоска на голові. На дворі весна була та я мав вільний день від праці й не міг усидітись у мурах міста.
06.05.44 | | в 1943-у
Порожньо від сьогодні в нашій хаті, а ця самота придавлює грудь, залізними сверлами вверчується в мозок. Лячне отупіння повзає з кожного кутка, студеними долонями доторкається сувора дійсність до мого від гарячки розпеченого чола.
19.03.44 | | в 1943-у
У козака завжди відозветься вояцька кров... Або ще інша приказка: Хто нюхав порох, цей і вовкові в очі загляне. Та не в самих словах уміщується мудрість, або розумне діяння.
27.02.44 | | в 1943-у
Сірі й чорні хмари клубилися, плинули наче спижеві кораблі по небі; велетенськими кадовбами врізувалися в свої наріжники та все небо затемнювали непрозорими веретами.
06.02.44 | | в 1943-у
З оцим числом тижневика розпочинаємо четвертий рік нашої спільної праці. В цю працю ми вкладаємо всю нашу душу та всі сили, бо наша праця присвячена нашій Батьківщині.
02.01.44 | | в 1943-у
Наталка заєдно плаче, коли собі пригадає, що з цього хлопчини нічого путнього не виросте.
07.11.43 | | в 1943-у
Ромка любили всі діти. Він і книжку позичить, і задачу поможе виробити. А з Богданком, що то його батька вивезли московські кати, — він нераз ділився своїм другим сніданням.
11.07.43 | | в 1943-у
Про ніщо не було в селі більше говорення, тільки про Андрієве весілля. Адже гектарів обабіч його хати більше як у всіх сусідів, а нивка рівненька, хоч колесо коти. До того ще троєчко сиріт, отож і треба статечному господареві роботящої челядниці.
30.05.43 | | в 1943-у
В кожному селі є менші або більші сільські герої з-під зеленого дуба або т. зв. замучені соловії. Вони дуже люб'ять правду в очі. І вони незвичайно відважні, але ввечері з-поза паркану! Ви йому оповідайте, що в газеті написано, то він крізь зуби чвиркає та блукаючи вічми по долівці, свою правду держить.
23.05.43 | | в 1943-у
  Ми пасли наші коні на Маківці. І вогонь палили, бо студеню тягнуло від багновиння. Коні плавали в чорній габі ночі та форкали, подзвонюючи горіховими припонами; кантарі з ланцюжками.   — Е, ні. Я повну плахту коропів нагорнув, як вилляли, всі п'ять, потічки. Риба лежала на травниках. Меншу позносив я зповоротом до води, а великі коропи у вереті я приніс додому. Я нароком не ходив на рибу, лиш ішов укосити молодої конюшини лошакам та замісць паші пригодилася риба.  
11.04.43 | |