Юліян Тарнович

Вечір був тихий, ясний та теплий. По небі плинув повільною ходою круглий місяць. Небо чисте, ніде ні хмариночки.
09.07.44 | | в 1943-у
  Коли земля п'яніє пахощами та п'янка своїм багатством, — очі в людини самі підносяться догори та глибоко почування наповняє душу.  
02.07.44 | | в 1943-у
Багато доброго Гнат навчився, хоч тільки один місяць він у місті пробув.
10.06.44 | | в 1943-у
Це було тоді, коли в мене не було ще ані одного срібного волоска на голові. На дворі весна була та я мав вільний день від праці й не міг усидітись у мурах міста.
06.05.44 | | в 1943-у
Порожньо від сьогодні в нашій хаті, а ця самота придавлює грудь, залізними сверлами вверчується в мозок. Лячне отупіння повзає з кожного кутка, студеними долонями доторкається сувора дійсність до мого від гарячки розпеченого чола.
19.03.44 | | в 1943-у
У козака завжди відозветься вояцька кров... Або ще інша приказка: Хто нюхав порох, цей і вовкові в очі загляне. Та не в самих словах уміщується мудрість, або розумне діяння.
27.02.44 | | в 1943-у
Сірі й чорні хмари клубилися, плинули наче спижеві кораблі по небі; велетенськими кадовбами врізувалися в свої наріжники та все небо затемнювали непрозорими веретами.
06.02.44 | | в 1943-у
З оцим числом тижневика розпочинаємо четвертий рік нашої спільної праці. В цю працю ми вкладаємо всю нашу душу та всі сили, бо наша праця присвячена нашій Батьківщині.
02.01.44 | | в 1943-у
Наталка заєдно плаче, коли собі пригадає, що з цього хлопчини нічого путнього не виросте.
07.11.43 | | в 1943-у