Мамо! Нема на цьому великому світі людини, що мені Тебе заступила б.

Вечір був тихий, ясний та теплий. По небі плинув повільною ходою круглий місяць. Небо чисте, ніде ні хмариночки.

Новеля

  Коли земля п'яніє пахощами та п'янка своїм багатством, — очі в людини самі підносяться догори та глибоко почування наповняє душу.  

Багато доброго Гнат навчився, хоч тільки один місяць він у місті пробув.

Це було тоді, коли в мене не було ще ані одного срібного волоска на голові. На дворі весна була та я мав вільний день від праці й не міг усидітись у мурах міста.

Порожньо від сьогодні в нашій хаті, а ця самота придавлює грудь, залізними сверлами вверчується в мозок. Лячне отупіння повзає з кожного кутка, студеними долонями доторкається сувора дійсність до мого від гарячки розпеченого чола.

У козака завжди відозветься вояцька кров... Або ще інша приказка: Хто нюхав порох, цей і вовкові в очі загляне. Та не в самих словах уміщується мудрість, або розумне діяння.

Сірі й чорні хмари клубилися, плинули наче спижеві кораблі по небі; велетенськими кадовбами врізувалися в свої наріжники та все небо затемнювали непрозорими веретами.

З оцим числом тижневика розпочинаємо четвертий рік нашої спільної праці. В цю працю ми вкладаємо всю нашу душу та всі сили, бо наша праця присвячена нашій Батьківщині.