Олександр Ірванець

З сумом спостерігаю, як неуцтво, неосвіченість поступово перестають бути рисами, яких варто соромитися. У відповідь зазвичай лунає «а шо тут такого?»

Навздогін 66-річчю з дня народження Юрія Андруховича історія про поїзд на Прагу і тхеквондо з чучхе.

Святкуєш вже щодня Прихід нового дня. На схилі своїх літ ти – одинокий лижник. Позаду є лижня. Попереду – фігня…

«Ой, а там, куда нас евакуіровалі – там вокруг столько русні!..» «І як же ви розрізняєте?..» – виникає питання у моєму мозку. Знову про мову...

А ми – усі за Сергія нашого Жадана! Аби тільки якийсь Муракамі не втулився

Попіл і кров Маріуполя Всім морем Азовським не змить...

подивися як люди живуть у вас так не живуть ваня то ти вирішив щоб і ці не жили

Київ сьогоднішній натхненний і незламний, і я люблю його ще більше, ніж раніше, глибоко і щиро.

Міфом, падіння якого шокує “весь цивілізований світ”, але Німеччину особливо, – є міф про велику російську культуру та загадкову російську душу

Той путін сидить у пушкіні В толстому і в достоєвському І з гоголя він визира крадькома Хоч як це мені не прикро