Образок з Галицкої Каліфорнії.   І.  

Отворив Щупак Олекса старий сусїчище, став гарбати руками в порохнї, що черваки наточили лїтами, знайшов кусень посторонка: тілько й зістало спадщини по послїдній ліцітації, тілько памятки по дорогих покійниках, бо весь віковий доробок разом з жінчиними коралями забрав до-чиста начальник влосцяньского банку...

  Образок з галицкої Каліфорнії.   I.   Новий шеф почтовий, емерит майор, в перших днях свого урядованя викинув Генрика Шлєхтера з канцелярії за двері за неприличне поведенє, наробив через те великого шуму поміж "любомятежним" юдейством каліфорнійским.  

І.   Перемащений Петро.   Побудували зелїзницю. Свище мара пoзa село і в день і в ночи, возить... Усякі дочасні добра возить, навіть кістяну муку до управи землицї святої і різні машини зелїзні до ораня, сїяня, молоченя розвозить, — хоч, правду сказати, тоті машини вже були у нашого небіщика ґрафа ще давнїйше і цїлими купами того зелїзища он там в дворі на дощи ржавіє не знати на яку память. Лейба тепер того не вживає, у него товар живий лїпше поплачує.  

  Образок з галицкої Каліфорнії.   І.  

Образок з галицкої Каліфорнії   І.   Гринь Лев мав ще курну старосвітску хижину, кусень осїдка на задних дверех, де з року на рік стояв оборіг з надчиненимн оборожинами з перегнилим годенєм і часами копець на бульбу. Тілько і зісталось було єму з цїлої батьківщини, котру віроисповідники кошарного насильства забрали під закопи, будову шинків і крамниць. Пять соток круглих за весь грунт, добро хоч що то, нїж би мав добровільно вступати ся, як се лучило ся многим кумам і сватам...  

І.   В тиждень перед Різдвом уже добрим смерком вположила ся наша старенькa сивуля. Господи! що за втїха, радість між дїтьми: кулястра в хатї і бичок красий, — а хоч тато остро заховував піст, то я був переконаний, що мама бодай по ложечцї дадуть нам покушати тої смачної кулястрицї, що телятко не виссе!...  

І.   Народ вертав з богоміля, спішив на перегін до дому, стежками польними, шляхами битими безнастанно роїв ся, люде плили та й плила як птицї білі з вирею, нї кінця им не було видно, нї початку.  

І.   Стала Анна Грицкова під хатою з куделею, задумала ся. Потемнїло, місяць зайшов за хмари, a студїнь така, аж сарчить; і снїгом мете, крутить, годї й оречи, з котрого боку лїпше. Ha вечерницї пустила ся дївчина до Дмитра Собка, уже троха спізнила ся, а мати вийшла за нею на двір, рада би знати, куди пустить ся: селом чи загуменками?   — Видиш, яка пітьма! заневиднїло ся, — каже мати. — Йди селом просто, бо туди пo-за огороди де в заміт залїзеш...