Артуро Перес-Реверте

З 1992 р. не було жодної неділі без його колонки в XLSemanal. Академік і геніальний письменник дозрівав з журналом. Артуро Перес-Реверте розмірковує про один із найбільших феноменів нашого часу – соціальні мережі.   ​  
30.11.17 | |
​   Людина – передусім і кажучи загалом – є сучим сином. Потім, уже в деталях, вона може бути також чимось іще. Це початкове речення, яке дарую вам, тому що воно моє, взяте не з книжок чи розмов за стійкою бару, це моя власна візуальна переконаність – емпірична, побачена у живі очі там, де сучі сини зазвичай проявляють себе у повній красі. Це скороспіле, майже юнацьке враження, що його роки та досвід врешті-решт перетворили на абсолютну впевненість.  
30.10.17 | |
«Найбільш захопливе у соціальних мережах те, що вони є не відображенням реальності, а зміщеним, часто абсурдним її аспектом, який вони показують»   ​  
08.06.17 | |
«Європу, чи як ми забажаємо назвати оту теплу царину прав і свобод, економічного і суспільного добробуту, роз’їли зсередини і загрожують їй ззовні. Вона не вміє, не може, не хоче і, мабуть, не повинна захищатись. Ми переживаємо абсурдний парадокс: співчуваємо варварам, навіть вітаємо їх, і водночас прагнемо, аби наш зручний спосіб життя залишався непорушним».   ​  
30.05.17 | |
«Наше минуле було таким самим жорстоким, сумним, чарівним і захоплюючим, як і в будь-якої іншої країни. Воно пройшло у світі, де всі грали за тими самими правилами – чи за їх відсутності. Судити його персонажів, дивлячись на них очима сьогодення, несправедливо і помилково»   ​  
01.05.17 | |