Щодня одне й те ж: прокидання, пиття кави, сніданок, дзвінки з жеку, поспішне «па» найріднішим співмешканцям, які вже зачиняють двері, – біжать! Не забудьте ключі! – гукаєш, бувало, навздогін. Далі – монітор, новини, фейсбук. Знову пиття кави. Знову канапка. Знову фейсбук. Знову, знову і знову. З дня на день, із місяця в місяць, із року в рік. Самотність. Не так, як раніше.
25.10.17 | |