Кілька штрихів до «Хрестоматії сучасної української дитячої літератури для читання» у двох томах (ВСЛ)
Замість передмови:
Нову революційну читанку для початкової школи видрукували ще наприкінці минулого року тиражем 320 тисяч примірників кожен том. Пообіцяли, що до дітей потрапить вона вже з другого півріччя, тобто одразу після зимових канікул.
Z поцікавився, чи мають уже нову Хрестоматію львівські школярі, й з'ясувалося, що столиця Галичини забезпечена цим підручником менше ніж на половину від потреби. Директор НМЦО м. Львова Леся Приставська повідомила: «Хрестоматіями для 1–2-х класів школи забезпечені на 41 %, а для 3–4-х класів — на 43 %. При цьому підручники розподілені між школами рівномірно, отже, вистачає не усім дітям: десь учні діляться між собою, десь працюють тільки на уроках, а десь з підручником працює сама вчителька...»
У країні відбувається реформа початкової школи — ву а ля! Оновлено програми, в тому числі деякі підручники. Окремо йдеться про програми читання. Міністерство замовило у ВСЛ читанку, яка би кардинально відрізнялася від того, з чого досі черпали знання про світ молодші школярі. В чому полягає новизна двотомної «Хрестоматії...», виданої тиждень тому видавництвом, чи не найбільше причетним до дитячої літератури в сучасній Україні? Виданим, до речі, цивілізованим способом, у правовому полі, з дотриманням усіх цивілізованих формальних кроків.
По-перше, «Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання» (1-й том — для 1–2-х класів, 2-й — для 3–4-х класів) охоплює твори авторів, прізвища яких рекомендувала Міністерству освіти Національна бібліотека для дітей, а також електронні ресурси «Барабука» та «Казкарка». Тобто Міністерство освіти отримало від зазначених інституцій Рекомендаційний список імен дитячих письменників (усього 111), твори яких користуються серед маленьких читачів найбільшим попитом. Це і є автори «Хрестоматії...».
Видавництво не мало жодних застережень щодо такого вибору автури, адже більшість із неї — ті, чия творчість добре відома й неодноразово видавана ВСЛ. Всі автори — наші сучасники, всі живі, до них можна писати паперові й електронні листи. Це, на думку і видавців, і замовників, сприятиме цікавості до літератури як до живого процесу. Адже подекуди в школах побутує думка, що письменник обов'язково мертвий.
Щодо цього, то автори «Хрестоматії...» не просто живі, а ще й дуже сучасні, переважно молоді люди, стильно одягнені та зачесані. І пишуть вони про сьогодення, про насущні дитячі клопоти. Що в тих клопотах переважає? Гра, забава, дитяча розвага, з яких розпочинається пізнання світу, на яких потім стоятиме будова світогляду. Якою вона буде, ця будівля? Високою чи низькою, прикрашеною чи не дуже, охайною чи брудною — все залежить від того, що діти прочитають. Врешті, те, в що вони гратимуть дорослі, також рішучим чином залежить від цієї книги та малюнків у ній.
Беремо до рук перший том. Це символічний акт, бо насправді я відкриваю в Неті електронний варіант. Справа в тому, що книги роздано в бібліотеки (понад 600 тисяч, видано за кошти держбюджету), а у вільному доступі їх немає, і купити не можна. Такі умови співпраці видавництва з Міністерством освіти, до речі, дуже складні й заформалізовані. Це те знамените держзамовлення, про яке стільки неґативного говорено. Мовляв, книги погані, гроші невідомо куди. У випадку «Хрестоматії...» все навпаки: книги вийшли, як і все у ВСЛ, надзвичайно гарні й ошатні, а з коштів частина залишилася невикористана.
Але все-таки: що мають на меті організатори й замовники цього феєричного дійства, бо ніяк інакше не назвеш гарно видану, з чудовими ілюстраціями, на сучасну тематику книгу для читання в школі? Адже що було до цього? Убозтво в поліграфічному плані плюс архаїчний зміст, усі ці вишеньки-черешеньки вкупі з «рученьки терпнуть». Хай пробачать класики, але їх посунуто концептуально. Мовляв, сучасне життя повинно хлинути в молодшу школу з усіма його барвами та впізнаваністю, інакше ті комірки свідомості діток, де повинна звучати рідна мова, заповнять іноземні мультики. Читання повинно стати частиною життя дітей, а не просто чимсь не важливим на обочині. Тому ці тексти про рибок, свинок, папуг, бабуїнів та всяку-всячину, на перший погляд позбавлені будь-якого виховного моменту (Сухомлинський нервово курить у тамбурі!), насправді всуціль дидактичні й виховні більше, ніж розкладені на полички «добре-погано» тексти старої доброї класики. Бо вони дуже схожі на життя.
Новий принцип навчання в початковій школі передбачає компетентнісний підхід, тобто підхід співучасті учнів. Істини не спускають зверху, як раніше, а доходять до них способом творчого пошуку, аналізу й зіставлення. Врешті, немає «добрий-поганий герой», є «добрий-поганий» вчинок, кожен, хто скоїв погане, має можливість виправитися. Такий підхід до аналізу персонажів виховує відкритість і довір'я до світу. Тому вся ця казкова нечисть у «Хрестоматії...» не страшна, а комічна, інколи наївна.
Кожен том розпочинається піснею про Україну: перший — авторства Тіни Кароль, з додаванням нот, другий — піснею Руслани та Сашка Положинського. Кожен автор, твори якого увійшли до «Хрестоматії...», звертається до маленького читача з невеличким вступним словом, де розповідає про роль читання та книжки в його житті. Ця розповідь позбавлена слів повчань, швидше гумористична, дуже особистісна й інтимна. Книжка в цих розповідях є головним персонажем. То вона рятує від самотності, то допомагає переживати застуду, то стає подружкою тоді, коли ти переїхав і потрапив у чужий клас.
Хто вони, ці живі автори? Зовсім не зануди, які строго дивляться з чорно-білих портретів у інших підручниках, а веселі та щасливі дяді-тьоті, схожі на мамів, татів і сусідів-сусідок. Це і Галина Ткачук, і Іван Андрусяк, і сама головний редактор видавництва Мар'яна Савка, і головний казкар країни Іван Малкович, і Зірка Мензатюк, і Зоя Жук, і Мар'яна з Тарасом Прохаськи, і Павло Филипович, й інші цікаві та карколомно талановиті письменники. Всі вони виростали й народжувалися як автори саме у ВСЛ, спочатку невеличкими тиражами, пізніше — більшими, аж до цієї «Хрестоматії...», яка дарує всім статус хрестоматійного автора.
«Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання» потрапила в школи як один із підручників, рекомендованих до читання. Як один із. Невідомо, як учинять вчителі-практики: чи візьмуть «вишеньки-черешеньки» і продовжать те, що вже напрацювали, чи хтось відважиться на нове. Реформа в школі, як і будь-де інде, залежить від безпосередніх виконавців.
Але те, що постріл у ворога нашої державності прозвучав, — факт. Цього разу він, мабуть, ще гучніший, ніж на фронті. Адже боротьба за українських дітей у новій Україні — це також передова.
24.01.2017