Андрій Бондар

Можна скільки завгодно замовчувати проблему української мови, але саме до неї все, врешті-решт, і зводиться
12.11.18 | | Дискурси
...життя неминуче спливає, ілюзій усе менше, а болю все більше, немає довіри, людина насправді невиліковно самотня, скільки би не вдавала щось інше в цьому різнокольоровому світі
15.10.18 | | Дискурси
Мене вже ніщо в нашій країні не лякає і не дивує. Я до всього давно звик. І до карколомних перевтілень, і до хуцпи, і до хрестоматійної тупості
17.09.18 | | Дискурси
Якби запитали, що саме характеризує темний бік української "колективної психіки", я би без особливих вагань назвав дві домінантні риси – "синдром короткої пам'яті" й катастрофізм.
Останніми днями світ милується танцювальними па з чергового балу Сатани – перепрошую, з весілля австрійської міністерки
20.08.18 | | Дискурси
Формується в нашому суспільстві нова когорта людей, яким за свою нову ідентичність довелося заплатити своїм колишнім світом, когорта, яка має зуби і апломб неофітів. Аби лише...
06.08.18 | | Дискурси
Польське міністерство сім'ї провадить перемовини з урядом Філіппін на тему працевлаштування в Польщі працівників із цієї країни. Мотив – компенсувати нестачу робочих рук
23.07.18 | | Дискурси
Всі наявні суперечності всередині суспільства так чи інак пов'язані з розподілом капіталу – фактичного та символічного. І все, зрештою, буде зведене саме до мови
09.07.18 | | Дискурси
Дивна річ – цивілізація. Людина у своєму розвитку дійшла до захмарних висот, але десь на дні серця далі плекає незникомий зв'язок з речами, поміченими знаком непроминущості
25.06.18 | | Дискурси
Історію літератури можна уявляти собі по-різному, можна розглядати її з точки зору особистого досвіду т. зв. «наївного читача», коли найважливіше в літературі саме те, з чого складаєшся ти.
11.06.18 | | Дискурси