Сардонічний жарт Єжи Ґєдройця про Польщу, якою правлять дві труни – Пілсудського та Дмовського, набагато глибший, ніж просто образ польської політики ХХ століття
Для них цей дурнуватий жарт, цей вибалушений погляд з екрана – найвищий рівень репрезентації і найбільший доказ сповненості життя, бо саме його вони бачать постійно
...життя неминуче спливає, ілюзій усе менше, а болю все більше, немає довіри, людина насправді невиліковно самотня, скільки би не вдавала щось інше в цьому різнокольоровому світі
Якби запитали, що саме характеризує темний бік української "колективної психіки", я би без особливих вагань назвав дві домінантні риси – "синдром короткої пам'яті" й катастрофізм.
