Передусім вірус страшний не тим, що вбиває, залишаючи по собі невідомо які наслідки, а яким чином оголює нашу неспроможність і наші слабкості як суспільного організму.
Час іронії знову минає і поступається чомусь іншому. Ми згадуватимемо нещодавніх трендсетерів моди – гіпстерів, з яких іронізували і знущалися всі, кому не ліньки, – як милих ельфів.
Та, що не любить себе і зневажає, бо звикла жити в колі цих страждань і нічого змінювати не хоче. І та – як глум з усієї нашої премордіяльної безголовости і приречености
Розумію, що світ швидкий і динамічний, що інформації настільки багато, що знехтувати нею не можна. Але не можу зрозуміти в сучасній людині однієї речі: куди саме вона поспішає .
Ми припиняємо ходу за крок до перемоги. Ми довго відчуваємо біль, але не пам'ятаємо, звідки він. Ми намагаємося грати чужі ролі, ніби десь існує наша істинна роль
Нині реальним білоруським "шчотом" може стати участь у демонтажі самої Росії. Чи вистачило їм двадцяти років для усвідомлення своєї історичної місії, покаже майбутнє. Жыве Беларусь!
...в них за спиною – російський мовнокультурний континент, у якому нема місця для українського в будь-якій іпостасі, відмінній від імперського підпорядкування
Cтоліття просвітництва прокотилися транзитом і залишили людину знову наодинці з самою собою – розгублену, маніпульовану і зневірену перед безоднями завтрашнього дня
