Відгуки дня.
Бережанщина спеціяльно приємна для ока. "...Ліси, діброви, гай, луги. А верхи гір"... Щоправда не сягають зір, але зате милують зір кожного, хто йде, їде чи живе серед них.
Приємна Бережанщина! Зелена своїми левадами та лісами, привітна своїми людьми, патріархальна своїми селами. Хатки невеличкі, не першої молодости, але кожна з них „наче в віночку", а довкола кожньої пліт як стяжка довкола китиці пільних квітів.
Тому стільки гарного написали свої і чужі поети про Бережанщину. Від Словацького до Лепкого. А кожний славив її красу і захоплювався її зеленню.
Цікавий я, що написав би великий Юліюш, колиб переїхався тепер по тій країні, а Богдана Лепкого прошу, щоб почекав з відвідинами до більшої слоти...
Бував я в Бережанщині за війни, коли димами ґранат курилися бережанські гори з Лисонею на чолі, коли кожня хата мала рани від куль, а пліт діри від рук кухарів. Все таки, хоч як люди старалися її опоганити, а зісталася в моїй памяти прекрасною, гідною доброго маляра і поета. Серпанок жаху чи потім серпанок смутку не затер її краси...
Але був я минулого тижня в Бережанщині і не пізнав її. На горах своєю дорогою, бо загребущі руки лісових гандлярів витеребили ліси, а в селах своєю дорогою, бо змінили свою краску плотів, живоплотів, поруч, стовпів на красу.
Казали мені, що тому тиждень було все це біле, на жаль — упав дощ і зісталися тільки білі рештки. Думаю, по першій добрій слоті лишиться з білого тільки спомин, хіба що знов прийде новий наказ білення.
Впевняли мене нераз, що біла краска гарна краска, а й я сам свого часу написав у стрілецькій пісні з Бережанщини:
"В місячнім сяйві біліють хати“...
А тепер бачу, що вона може різати очі як єгипетське запалення, як найтвердший пісок, як кусень колючого дроту.
Бережанські села виконали наказ білення не в сто, а стопятдесят відсотках. Прийшов наказ білити плоти, то білили і живоплоти і корчі і брами і поруччя і стовпи і хрести і все, що стояло близько дороги. Люди покинули працю вдома і гнали наввипередки до Бережан за вапном. Там ставали в чергу і ждали со трепетом, ануж не стане вапна і треба буде вертатися вполудне назад..
Хто добув груду вапна, той мастив ним що попало і врешті відітхнув з полекшою: Богу дякувати. А аматори білих плотів, корчів і т. п. любувалися приписовим видом села.
Але чи через помилку, чи може вмисне надійшла одна-друга хмара, люнув один-другий дощ і пропала тяжка праця та ще тяжчі гроші. Плоти стали красі, брами пруґасті, а живоплоти та корчі майже зелені.
На біло покроплена Бережанщина жде більшої слоти, очевидно по жнивах і має надію вернутися до свого первісного виду, чого їй з душі-серця бажаю.
Писав колись Словацький:
,,Pan Brzeżan w cudnej mieszkał okolicy..."
Маю вражіння, що тепер дописав би:
..„Ale się wyniósł za morza, za lądy.
Gdy przyszły nowe na krasę poglądy
I gdy wieś każdą z jakiegoś powodu
Nieczystym wapnem ochlapano z przodu..."
17.07.1938