На перехрестях поглядів Михайла Драгоманова, Пантелеймона Куліша, Івана Франка та Михайла Павлика

До кінця свого життя Франко вважав позицію, викладену у тридцятирічному віці, правильною:      І вольний власний лан      Ти знов оратимеш  –                      властивець свого труду,             І в власнім краї сам свій пан! 

Чи міг Наполеон прихопити з собою із Москви українську «Енеїду»? Міг: травестія Вергілієвого твору дивною мовою могла видаватися йому реліквією

Чи в «Енеїді» Котляревського аналогія між мандрами Верґілієвого Енея після зруйнування греками Трої та мандрами запорожців після знищення Запорозької Січі Катериною II?

Зіставлення з російською травестією дає змогу відчитати своєрідні «темні місця» і пояснити деякі невмотивовані висловлювання в українській «Енеїді»

Особистість Івана Франка визначали дві тенденції: традиція та інновація —                     книжність  а творча й особистісна індивідуальність;                                         залежність од впливів  а неодмінне всамостійнення!

Повноправного повернення Куліша в нашу культуру за незалежної України, на жаль, так і не відбулося

І Франко, і Куліш остерігали про можливість безкультурної охлократії, бо люди «в душі своїй були і темні, й підлі, такі ж раби, як уперед були»

Франків ревізіонізм (й авторевізіонізм) полягав у дальшому (і публічному) антикомунізмі. Натомість Франко утверджувався в нових позитивних орієнтирах та ідеалах передусім у сфері національного державотворення

Переживаючи вікову ревізію своїх поглядів, Франко зближувався з Кулішем – всупереч усталеному уявленню про них як ідеологічних й естетичних опонентів