Напевно, варто відразу ж із порога, кинувши оком на те, що ж творилось у львівських театрах 2012-го року, почати з висновку, можливо, навіть для когось несподіваного – творилось таки відносно активно. Либонь, посприяв цьогорічний патрон-покровитель – Лесь Курбас, 125-річчя від народження якого таки мусіло на щось подвигнути хоч деякі театри. Далі спробуємо прослідкувати бодай найпомітніші події та тенденції.   ПРЕМ’ЄРИ

Нині рано відійшов Василь Левkович — один із двадцяти нагороджених війсьkовою відзнакою Уkраїнсьkої Повстансьkої Армії "Золотим хрестом бойової заслуги".  Кавалер Золотого хреста бойової заслуги 2-го kласу полkовниk Василь Левkович помер сьогодні, 13 грудня 2012 роkу о 5 годині ранkу, у віці 92 роkів. Левkович народився 6 лютого 1920 роkу в селі Старий Люблінець Любачівсьkого повіту. 1939 роkу розпочав свою понад півстолітню боротьбу за свободу Уkраїни в Організації уkраїнсьkих націоналістів.

У львівській кав’ярні-галереї «Штука» (вул. Котлярська, 8) відкрилась виставка кольорової графіки Івана Турецького «Пори року», яка працюватиме до 31 січня.

 

Четвергова сесія Львівсьkої місьkради була гарячою, яk мало kоли. Конфронтація вічних опонентів – депутатів і місьkого голови – сягнула піkу: один не шkодував другим ущипливостей, другі першому гуkали «Ганьба!». Бургомістрові вета долалися, важливі для нього питання відkладалися, в kолеса kадрових ухвал жваво пхалися депутатсьkі палиці.

Низка гостинних виступів на львівській концертовій естраді наших мистецьких сил, що постійно перебувають поза межами рідного краю, збагатилася новим, щоправда, знову вокальним концертом у днях 31. X. і 1. XI. ц. р., яким Концертне Бюро Інституту Народньої Творчости у відновленій, хоч ще не вповні викінченій салі того ж Інституту дуже гарно й щасливо започаткувало цьогорічний сезон. На зміну доцьогочасних представників мужеського пола виступила цим разом співачка п.

  До 1776. р. постійної театральної мандрівної театральної трупи у Львові, а то навіть і в Галичині, не було. Щойно після розбору Польщі в 1772 р. та по прилученню Галичини до Австрії, слідом за німецькими урядовцями, які приїхали сюди з ґуберніяльним радником (ґуберніяльрат) Кочіяном, переїхав до Львова німецький театр Ґетерсдорфа в 1776 р.  

  Враження з вистави творів Труша, Новаківського, Ковжуна й Холодного.   Ще свіжа память про тих чотирьох. Ось вони ще живі перед нашими очима, а їх творчість ще не підведена білянсовою рискою, що передає їхню духову спадщину історії.  

  Відкрита в минулу неділю вистава чотирьох мистців дала кожному відвідувачеві чимало матеріялу для вражінь і міркувань. Новаківський, Холодний, Труш, Ковжун — кожний з них завдячує дещо Львову, хоч багато більше Львів завдячує їм. Письменник може легше добувати зі своєї уяви теми, ніж маляр, який потребує більше реальних предметів, щоб міг їх відтворювати на полотні.  

  Ще чорніє сніг латками, вітер лиже цвіль плотів, а вже юний сонця гамір під ворота прилетів.   Ще печаль у мене в думці хоче радість мрій затерти, та вже сонце струми струнчить на нові весни концерти.   Світ сльота ослизла в'яже в сірі змари, мов в бандаж, та він пружить дужі м’язи, щоб стрясти відлиг вантаж.   День підносить хмурі брови. Вітер весняний звірям став чорний мускул хмар подряпав аж до фіолету крови.