Ірена Карпа — українська письменниця, співачка та телеведуча. Автор понад 10-ти книг, блоґерка, соліст групи «Qarpa». Була ведучою на каналах ICTV, MTV Ukraine, Інтер, Новий канал. Напередодні концерту у Львові публікуємо львівську розмову з непередбачуваною Карпою про її любов до рослин, кольорів, меблів та краси.     Маркіян Прохасько: Ви вмієте ходити по рейках?  

Цього року світова музична громадськість відзначає знаменний ювілей – 200 років від дня народження італійського композитора Джузеппе Верді (1813-1901). Ще за життя митця його опери здобули надзвичайну популярність серед шанувальників музичного мистецтва. І в наші дні твори Верді входять в постійний репертуар оперних театрів. Музично-сценічні твори композитора відзначаються мелодичним багатством, драматизмом і продуманістю сценічної дії, але головне –  почуттями, які в усі часи співзвучні слухачам.

  Гортаючи «П’ятикнижжя» Грицька Чубая, видане «Видавництвом Старого Лева» (Львів, 2013), я зауважив деякі перестановки. Найсуттєвіша з них, порівняно з попередніми виданнями (1990, 1998 і 2001), – розташування поеми «Говорити, мовчати і говорити знову» після віршів, згрупованих у розділі «Поза П’ятикнижжям».  

Молодий львівський режисер зняв жанровий фільм. Півгодинна кримінальна комедія «Мар’яна» Івана Федорича вийшла цьогоріч і вже двічі була представлена львівській публіці. А тепер очікує уваги кінокритиків. Яким буде їхній остаточний діагноз? Чи настав нарешті той магічний момент, коли «наше кіно» знову почало набувати широкого народного виміру, як закликав В. Ілліч?  

    Екслюзивне інтерв’ю з професором Зиґмундом Бауманом для "Збруча"     – Пане професоре, які Ваші враження від сучасного міста Львова? Наскільки воно провінційне, якою мірою центральноєвропейське, якою – багатокультурне? Що найбільше привабило Вашу увагу?  

  Ірина Подоляк – керівник управління культури Львівської міської ради, учасниця ініціативної групи проекту «Львів – місто літератури ЮНЕСКО», одна із двадцяти жінок української літератури, які творять світ книжки, за версією газети «День». Саме розмовою із пані Іриною ми вирішили розпочати цикл інтерв’ю із цікавими особами-не-літераторами: про літературу у їхньому житті та навколо них.     

Цього тижня у Львові урочистою академією та масштабними науковими конференціями відзначають ювілей Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) — 140 років від заснування.  

  Перша «Драматургічна резиденція» у межах фестивалю сучасної драматургії «Драма.UA» вже у розпалі. Роботу, яка триватиме упродовж жовтня, завершить презентація свіжої п'єси у вигляді сценічного читання на фестивалі. Нагадаємо, для участі у резиденції молоді драматурги повинні були подати концепцію або ідею майбутнього твору до 15 вересня. Оргкомітет розглянув усі отримані заявки та зупинився на концепції київського драматурга із псевдонімом М.            

      Щонайперше я б хотів запропонувати відому, однак у нас в Україні не надто знану тезу, що, якщо подивитися на історію ХХ століття, то це історія однієї Великої війни. Війну не можна оцінювати тільки від першого до останнього пострілу. Війна має як свою передісторію, так і періоди тимчасового примирення – реалізовуючи формулу Троцького «Ні миру, ні війни» - а потім нове розгортання власне гарячих бойових дій.  

  Почну з того, що не говоритиму про європейську асоціацію, цю гарячу подію, утім буквально вимушений сказати пару слів, але не про неї, а про страхи. Це виходить за межі мого «повідомлення» (так я хотів би назвати свою лекцію).