На ХХ Форумі видавців у Львові з книгою «Хто зробить сніг» впевнено дебютувала Мар’яна Прохасько, засвідчивши, що маємо нову оригінальну дитячу письменницю та художницю. Наразі свою першу книжку вона написала спільно із письменником та журналістом Тарасом Прохаськом, який також оце вперше писав книгу для дітей.         Про нюанси «кухні» дебюту з Мар’яною Прохасько розмовляв Маркіян Прохасько.    

Ніби все вже закінчилося. Львів'яни розійшлися. Гості напакували книжками валізи і роз'їхалися в різні кінці країни. Монтажники розібрали стенди. Прибиральники вимели сміття і шматки пакувального паперу зі спорожнілих коридорів Палацу Мистецтв. Він одразу стає таким порожнім і холодним після закінчення чергової виставки. Але велетенська дзиґа емоцій все ще крутиться, розкручується, шумить і розсипає довкола себе уривки фраз, вражень, слів.  

Костянтин фон Еґґерт — особа леґендарна в російській журналістиці. Походить з німецьких баронів, вільно володіє англійською, французькою та арабською мовами. Практикуючий християнин. Кавалер ордена Британської імперії, отримав його з рук королеви Єлизавети ІІ. Не працював у радянській журналістиці. Був зарубіжним кореспондентом, а згодом заступником редактора в закордонних питаннях «Известий» Голембіовського. Понад десять років працював на BBC, сім з них — як головний редактор московського бюро Російської служби.

 

За словами мистецтвознавців, уважно вивчаючи давні ікони, можна зрозуміти зміни не лише художніх стилів, а й народного побуту.    

Відкрита лекція Зиґмунта Баумана «Невелике доповнення до довгої соціальної історії часу», що її він прочитав у Львові 9 вересня, спонукала слухачів задати чимало уточнювальних запитань. Професор, схоже, був з цього тільки радий, оскільки розлого відповідав на кожне з них. «Z» публікує розмову гуру соціології з львівською авдиторією практично повнотекстово.    

  Перед нами дуже актуальне життєве питання: якщо Україна вступить, зблизиться до Західньої Европи, вона в небезпеці стратити духовні цінності, якими ми жили впродовж століть і якими хочемо продовжувати жити.  

Може, критики якраз і треба навчати. Бо, наприклад, літературні курси — добре, але всі говоримо, що людина з талантом народжується, і лише як він є, то є відповідне вираження. А от вміти оцінити — означає мати певний рівень, величезну базу знання всіляких інших творінь, для того щоб могти порівнювати і зіставляти. Здається, це й мав на меті Всеукраїнський фестиваль «Контекст-2», який відбувся 11–15 вересня в межах 20-го Форуму видавців у Львові з підзаголовком «Школа літературної критики і книжкової журналістики».  

Презентація сайту lwowprzedwojenny.eu на Форумі видавців: Андрій Павлишин і Жанна Слоньовська.    

Людство змогло пояснити структуру мітохондріальної ДНК, розробити економічний закон граничної корисності та запустити 64-ядерний процессор — але досі ніхто так і не зміг докладно пояснити дивовижні виверти людської пам'яті. Люди пам'ятають те, чого не було. І завзято стирають спогади про те, що було, заміняючи їх чимось більш вигідним. Те, що відвідувачі мітинґів безапеляційно називають «національною пам'яттю», насправді є сукупністю правд і неправд в одному флаконі. Але кому треба пізнавати різні правди — якщо наша категорична, глуха, героїчна правда так чудово пахне?