Каденція міської ради добігає кінця — перед початком виборчої кампанії їй залишилося відбути буквально кілька засідань. Тож розгляньмося, з якими здобутками виходять до стартової лінії політичні сили, репрезентовані у міській раді тепер, та які перспективи їх чекають у майбутній кампанії.   Львівська рада за роботою. Вид з балкону   С+С  

  В Українському католицькому університеті відбулась міжнародна конференція «Медіа і ідентичність», на якій серед інших виступив також історик Ярослав Грицак. Він розповів, чому вважає Євромайдан революцією прекаріату, і на прикладі історика Тоні Джадта показав, чому в умовах російської агресії важливіше артикулювати цінності, а не ідентичності.     Про прекаріат

Роберт Бернс. Моя любов. Переклали з англійської Микола Лукаш та Василь Мисик. – Львів: Піраміда, 2014. – 416 с.     "Коли можна як-небудь порівнювати обидвох поетів – Шевченка й Бернса, то спільна їм передусім перевага національного над універсальним у тематиці та близькість до народної творчости в формі й стилі. Одначе багато різниць між ними, хто зна чи не більше, ніж схожости".  

Як відомо, не можна зробити яєчню і не розбити яйця. У львівській мерії намагаються довести хибність цієї тези. Йдеться знову про реконструкцію площі Святого Юра. Її  тепер роблять такою, яка буде одночасно і велика і мала; на ній і пам'ятник митрополиту Андрею стоятиме, і дерев у сквері не зріжуть; й автівки там їздитимуть, і люди збиратимуться. Просто таки соломонового рівня проект! Але задоволені не всі. Точніше всі не задоволені…  

Майкл (Михайло) Найдан — професор українських студій Університету Пенсільванії (США), перекладач. Пан Найдан — автор перекладів творів українських та російських літераторів (Павла Тичини, Максима Рильського, Богдана-Ігоря Антонича, Ліни Костенко, Юрія Андруховича, Марії Матіос, Марини Цвєтаєвої та інших) англійською мовою, заступник головного редактора The Ukrainian Quarterly.  

 

(Продовження "Літературної історії Львова. Пунктирний курс")     5. Міжвоєнна література     Період між двома світовими війнами у літературному житті Львова відзначався, зокрема, виникненням низки літературних угруповань. Згадаймо хоча б такі: «Митуса», «Логос», «Листопад», «Горно», «Дванадцятка». Ці та інші («безіменні») групи гуртувалися зазвичай навколо певних видань.  

  У своєму інтерв’ю з Ярою Лі для фільму «Modulations» Карлгайнц Штокгаузен згадав про випадок, коли його попросили проаналізувати кілька музичних творів молодих музикантів для журналу «The Wire». Наведу його тут як розширений епіграф, який плавно перетікає у вступ.   Я: Один з ваших коментарів був про те, що дуже часто ця музика занадто повторювана?  

Для своєї доповіді вибрав той аспект діяльності Андрея Шептицького, який викликає найбільшу кількість непорозумінь. Ми звикли говорити про митрополита з великим пієтетом – як про Людину з великої літери. Це, безумовно, заслужене визнання. Але завжди існує небезпека за гучними словами, грандіозними визначеннями, пам’ятниками втратити образ живої людини, конкретного історичного діяча.  

Гордій Старух – скульптор, музикант, учасник  фольк-рок гурту «Йорий Клоц»,  майстер з виготовлення музичних інструментів. Його дружина – Дарія Альошкіна – також мисткиня. Окрім скульптури, захоплюється витинанкою і театром – вже чимало років керує Театром Тіней ДИВ. Обидвоє виросли у мистецьких родинах. Обидвоє – і Гордій, і Дарія – останнім часом є активними учасниками мистецького життя Львова, і не тільки. Концерти, вистави, фестивалі... А їхніми найбільшими помічниками і супутниками завжди є трійка дітей: Росава, Вакула та Еней.