«Те, що протягом тисячоліть здавалося нездійсненним, що ще вчора було зухвалою мрією, сьогодні стає реальним завданням, а завтра – звершенням.» Сергій Корольов   – «Я Львів-1... Увага! Хвилинна готовність. Хвилинна готовність.» – «Вас зрозумів, Львів-1. Хвилинна готовність. Займав вихідне положення, тому довго не відповідав. Прийом.» – «Ключ на старт!» – «Є ключ на старт» – «Старт. Протяжка 1.» – «Є протяжка» – «Продувка!» – «Продувка.»

 

Розмовляти з Леонтієм Бебешком, більш відомим як Левко Дурко, все-одно, що побувати на виставі одного актора. Він не просто про щось розповідає, відповідаючи на запитання. Він – актор, і виходити з образу Левка Дурка не збирається ні за що. Каже, йому так комфортно. Під час розмови  Левко Дурко копіює голоси і манери, відтворює діалоги, демонструє вміння імпровізувати джаз на клавішах і проявляє особливі сентименти до української діаспори. Своїм найбільшим талантом вважає здатність веселити інших навіть у найскрутніші часи.

  Соломія Чубай – філолог-іспаніст, голова правління громадського об’єднання «Вірменська – 35», продюсер низки літературно-музичних проектів. З Соломією ми розмовляли у Львівському Палаці Мистецтв, у приміщенні, де відбуваються репетиції її гурту «Джалапіта». Цей гурт брав участь у проекті «П’ятикнижжя» разом із Піккардійською Терцією, гуртом «Файно» Віктором Морозовим, «Плачем Єремії»… З «П’ятикнижжя» ми й розпочали нашу розмову.  

  Понад сотня написаних і виданих творів для дітей, переклади десятками мов, світова популярність і визнаний статус класика дитячої літератури у Великобританії. Так виглядає офіційна сторона слави Джеремі Стронґа. У повсякденному житті натомість – надзвичайно приємний, врівноважений чоловік, якому не притаманний зайвий пафос, але властива вражаюча працелюбність та відповідальність.    

Спершу два слова від редакції. Нові кадрові рішення президента Януковича в Галичині, а попросту тріумфальна репатріація на Львівщину одіозного Сала і заміна впливового Вишиванюка на маловідомого регіонала в Франківську змусили нас довго чухати потилиці, гадаючи: «І що ж воно за знак?». Очевидне пояснення — готуються «забезпечувати результат» у 2015 році — влаштовувало не дуже, бо дуже ж далеко ще до того 2015-го… Тому й розіслали соцмережею запити до всіх більш-менш притомних експертів з надією, що комусь блисне ориґінальна думка.

Яких тільки байок про Європу не доводилось чути! Остання, на яку не можу не зреагувати, особливо потішає своєю інфантильністю. Мовляв, Європа без України мало не задихнеться – і тому нам треба неодмінно вступати в Європу, щоби стати їй легенями. А ще, уявіть собі, міжгалактична місія України (нагадую, найбіднішої країни Європи) – привнести в Європу свої традиційні цінності, і цим урятувати бідну Європу, яка, таке враження, лежить паралізована у хоспісі і чекає на українську санітарку з чудодійним уколом.  

18 жовтня у рамках проекту Державного Природознавчого Музею НАН України відбулась круглий стіл під назвою «Концепція експозиції: від ідеї до реалізації». Свої концепції щодо формування експозицій нового покоління представляли Андрій Лінік з Центру Міської історії, Оксана Багнюк та Ольга Супонєва з Музею етнографії та художнього промислу. Родзинкою зустрічі стала розповідь Андрія Бокотея з Державного Природознавчого Музею НАН країни про нову експозицію, якої вже місто чекає-недочекається.

Сьогодні, 12 листопада, Львівська обласна рада чинного скликання висловила недовіру вже четвертому голові ОДА, відколи Віктор Янукович став президентом України. Цього разу, які і раніше, рішення має суто декларативний характер. Щоб змусити Віктора Януковича переглянути своє кадрове рішення щодо Львівщини, в обласній раді опозиція мала б зібрати дві третини голосів (щонайменше 78 депутатів), натомість зібрала лише просту більшість. Тож нічого не змінилося: облрада вкотре показала свою опозиційність, а одіозний голова ОДА залишився на посаді.  

Нещодавно Катерина Бабкіна презентувала у Львові свій роман «Соня». Уперше це було в рамках Форуму Видавців, на Ринковій терасі. Тоді було холодно, похмуро та дуже осінньо, а цього разу – сонячно та майже по-літньому тепло. За цей місяць «Соня» встигла поїздити світами, презентувалася в Києві, Кракові, зібрала кілька рецензій, та навіть потрапила у довгий список премії BBC.