Коли монастир Київського патріархату відкрив свої двері для поранених і для переслідуваних – суспільству як би вернулась ця давня місія церкви: бути місцем прихистку для людини. Майдан взагалі був місцем для неймовірних релігійних моментів – прощення людини, її цінність.  

    Констатації   Євромайдан стоїть, і стоїть по-запорізьки. Це – великий український «перетин», в якому, ніби в тиглі, формується національний характер новітнього українця.   То тут, то там приємно дивують реґіони України: взяти хоча б, як фантастично прокидається гідність Одеси, Луганська, Херсона, Запоріжжя, Донецька...  

Мені би хотілося зреагувати на деякі арґументи євроскептиків та ізоляціоністів.     Ми, звичайно ж, відчуваємо свою іншість порівняно з латинською Європою. І дуже часто це стає основою для певної резерви, для обачності. Ми ніколи не станемо латинською Європою. І ми заплатили дуже дорогу ціну, щоб нею не стати, щоби захистити своє. Отже, ніхто не збирається зрікатися своєї унікальності. Разом з тим, як найкраще захистити своє?  

Теперішній світ християнська душа звично описує у мінорній тональності. Попри Христові перестороги, любов у світі таки охолола (пор. Мт. 24, 12), що породило в людському духові численні руйнівні деформації. Дехристиянізація наших душ стала доконаним фактом, і недарма Папа Венедикт ХVІ закликає до нової євангелізації Європи.

           15 липня 2013 року           м. Львів           Вельмишановному Панові Броніславу Коморовському           Президентові Республіки Польща             Вельмишановний Пане Президенте! Інцидент, що стався в Луцьку після поминального богослужіння, сколихнув не лише моє сумління, а й сумління усіх тих, для кого дорогими є цивілізовані стосунки між польським та українським народами.

  Лекція Свободи, конференц-зал Арена-Львів, 30 червня 2013 року   Мені легко представити Наталю Яковенко як друга, з яким я знаюся особисто вже 40 літ. В той час вона була науковим співробітником Центрального державного історичного архіву у Києві і вражала своєю дивною любов'ю до джерел.

  Виступ перед українською громадою на Шевченківському вечорі, Париж, катедра св. Володимира, 8 березня 2013 року.   Сьогодні темою мого виступу є Тарас Шевченко, від цьогорічних уродин якого почнеться зворотний відлік часу до великої дати його 200-літнього ювілею. Відтепер із цими Тарасовими днями постійно буде пов’язаний і кожен черговий ювілей вашої єпархії. Тому моїм завданням і є поміркувати над тим, яким місточком додаткового смислу пов’язані ці дві події. Іншими словами, якими дороговказами для нас, християн, повниться поезія Тараса.

Проповідницьке слово Його Блаженства Любомира кардинала Гузара мудре й високе. Його заворожено слухають навіть невіруючі чи адепти інших релігій. Йому довіряють навіть ті, хто вважає довіру рисою необачних. Коли слово бере цей чоловік молитви, замовкають імениті інтелектуали. Проте кожен може переконатися, що цей єрарх не менш промовисто навчає нас багатьма обставинами свого життя.