Не буде ніякої незалежної України без унезалежнення від російського масового культурного продукту. Але для того, щоб унезалежнитися, треба хоча б досліджувати. Що відбувається з вибором контенту? Яка динаміка?
В неділю, на Юрія, у Львові відбудеться презентація нового роману Юрія Андруховича «Коханці Юстиції». Добра нагода поговорити про нещасливий роман Галичини зі Справедливістю, про ейджизм, про Бога і таке інше
Як увесь той жлобуватий совкізм, здавалося б, назавжди висміяний в «Рекреаціях», не просто вижив, а ще й переможно пустив молоді пагони – довго ще залишатиметься однією з космічних таємниць Буття.
Чи тільки мені здавалося, що у викладанні, передусім шкільному, української літератури якось категорично (щоб не сказати – катастрофічно) замало драйву?
Пригадую цілком виразно, що як у восьмому, так і в дев’ятому класі я не міг дочекатися Страсної п’ятниці. А все з однієї причини, що носила назву «Ісус Христос Суперзірка» або, мовою оригіналу, «Jesus Christ Superstar»...
2005-й, а психоз уже гуляв на повну. І маразм усе міцнішав. І ключова фраза «Россия унижена» робила цього колективного буйно схибленого маразматика смертельно небезпечним для людства вже в цілком недалекому майбутньому.
Вбивство отруєнням – жахливо несучасне. Втім, що таке сьогодні, коли йдеться про Росію? Де її сьогодні, де її вчора, де її завтра? А завтра її там, де її завжди.
Двомовність як вона є – не лише наш феномен. І взагалі ніякий вона не феномен. Перефразовуючи певного графа, можна сказати: «Усі одномовні нації схожі на себе, кожна двомовна нещасна по-своєму»
