В неділю, на Юрія, у Львові відбудеться презентація нового роману Юрія Андруховича «Коханці Юстиції». Добра нагода поговорити про нещасливий роман Галичини зі Справедливістю, про ейджизм, про Бога і таке інше

Як увесь той жлобуватий совкізм, здавалося б, назавжди висміяний в «Рекреаціях», не просто вижив, а ще й переможно пустив молоді пагони – довго ще залишатиметься однією з космічних таємниць Буття.

Чи тільки мені здавалося, що у викладанні, передусім шкільному, української літератури якось категорично (щоб не сказати – катастрофічно) замало драйву?

Не вірте перекладам, особливо тим, які російською. Греко-католицький випадок в романі Набокова «Пнін»

Пригадую цілком виразно, що як у восьмому, так і в дев’ятому класі я не міг дочекатися Страсної п’ятниці. А все з однієї причини, що носила назву «Ісус Христос Суперзірка» або, мовою оригіналу, «Jesus Christ Superstar»...

2005-й, а психоз уже гуляв на повну. І маразм усе міцнішав. І ключова фраза «Россия унижена» робила цього колективного буйно схибленого маразматика смертельно небезпечним для людства вже в цілком недалекому майбутньому.

Вбивство отруєнням – жахливо несучасне. Втім, що таке сьогодні, коли йдеться про Росію? Де її сьогодні, де її вчора, де її завтра? А завтра її там, де її завжди.

Двомовність як вона є – не лише наш феномен. І взагалі ніякий вона не феномен. Перефразовуючи певного графа, можна сказати: «Усі одномовні нації схожі на себе, кожна двомовна нещасна по-своєму»

Музика, не лише українська, остаточно стала фоном. Є Мережа, серіали й куховарство – три кити сучасної культури. І рок вже ніколи не буде таким екзистенційно важливим, як у році Божому 1998-му.

  У судовій новині, що її публікує відоме інтернет-видання, мені впадає в око доволі дивний зворот. «Адже в Росії розуміли, – каже російський екс-депутат, а нині важливий свідок у процесі Януковича, – що Україною керують під засобом сімейних зв’язків і інтересів».