При всьому своєму скептицизмі до річних підсумувувань, які в силу віку нагадують мені про звітування колективних досягнень, мушу тим не менше визнати – це дає якийсь образ і залишає, принаймні, відчуття певної сатисфакції, що це все ж не був змарнований рік. Мушу визнати – це не був винятковий рік. Це не був рік арт-скандалів. Це не був рік баталій і з’їздів. Це був рік цікавих виставок нових митців, цікавих монографічних виставок старих майстрів, і рік цікавих ретроспектив класиків, які вже відійшли. Звичайний, насичений, різноманітний рік.

І.   В бувшій польській армії було 200 старшин-українців і вони мали змогу бачити все, що діялося у вересневі події 1939 р., обєктивними очима. Подаємо тут записки з нотатника одного з цих старшин, як вимовний документ про деякі сторінки з польсько-німецької війни, мало ще вияснені.  

Розпорядок з 20. грудня 1940 р. впровадив у господарському житті Ґенерал Ґубернаторства велику, відому вже в Німеччині, новину, а саме карти праці. Кожний (з малими винятками) умовий і фізичний працівник мусить мати карту праці, без якої не зможе дістати ніякого заняття. Працедавці не можуть приняти до праці нікого, що не матиме карти праці, виставленої урядом праці. Загальні, дуже короткі, в 4-ох параґрафах, засади основного розпорядку розвивають точні постанови першого виконного розпорядку з 21 грудня 1940 р.   Хто повинен мати карту праці?  

В кінці березня німецьке міністерство закордонних справ опублікувало так звану "Білу книгу", в якій вміщені важливі документи, виявлені в архіві колишнього польського міністерства закордонних справ у Варшаві. Документи ці — донесення польських послів у Парижі, Лондоні і Вашінгтоні польському міністерству закордонних справ про зовнішньополітичні маневри англійського, французького і американського урядів.  

  Відвічна німецька жадоба займанщини, що її гітлєризм довів до злочинного шалу, розпугала знoвy світову війну і простягнула руку по землі Польської Держави.   Єдиною відповіддю Річипосполитої на цей замах — може бути і є збройний опір.  

На підставі пар. 1. зак. з 22. ІІ. 1937. р. про вийнятковий стан проголошується такі постанови Ради Міністрів:   ПОСТАНОВИ РАДИ МІНІСТРІВ З ДНЯ 1. ВЕРЕСНЯ 1939 ПРО ВВЕДЕННЯ ВИЙНЯТКОВОГО СТАНУ.   На основі пер. 1. зак. з дня 22. лютого 1937 про винятковий стан (Д. З. Р. П. ч. 17, поз. 108) наказується за дозволом Президента Річипосполитої ось що:   § 1.   На терені львівського воєвідства уводиться вийнятковий стан.   § 2.  

Діло, 13 вересня 1938 Варшава. 11. вересня 1938.   Плани були широкі, фінал акції та наявні її висліди випали значно скромніші. Говоримо про відомий від весни ц. р. та знаменний експансивний порух серед польського громадянства, особливо серед його молоді, з метою пробоєвого маршу на схід, культурницької офензиви у „Польшу Б", словом — „марш на креси".  

Львів, 15. серпня 1938.

Львів, 20. липня 1938.   Країною, що завмирає є сьогодні широка смуга при кордонах польської держави, що охоплює коло одної пятої частини простору цілої Польщі, де обовязує зновелізований президентський розпорядок про кордони держави з 23. грудня 1927 р.

Дня 24. м. м. вручив я як опікун політичних вязнів  українців шефові департаменту тюремництва у польській державі й дир. Креховському „Про меморія", яке за його згодою оголошую. Найважніші постуляти українських політичних вязнів: 1) Іменування щонайменше одного політичного вязничного капеляна гр.-кат. обряду для тих вязниць, в яких перебувають вязні гр-кат. обряду, та які не мають .свого постійною капеляна.