Ярослав Маковскі: Минулий рік був часом "розлюченого громадянина". Indignados протестували у Європі. У США був рух Occupy Wall Street. Гнів людей, особливо молоді, виливався на вулиці та площі міст. Чи це повстання є результатом страху перед майбутнім?  

Молодий станіславівський живописець Микола Джичка, абсольвент місцевого Інституту мистецтв, наприкінці березня представив виставку малярства «Сад метафор» (22.03 –11.04.2013) в галереї ZPAP Ополє (Польща), місті побратимі Івано-Франківська.    

Сучасна держава формується у роботі, через контакт з людьми. Вона щодня оновлюється. Лише так вона може виконувати своє основне завдання – службу громадянам 1. Держава, як нам кажуть, перебуває у стані кризи. Вона не захищає людей від втрати роботи. Не гарантує доброї освіти. Неспроможна чинити правосуддя. Її немає вчасно, коли приходить повінь чи буревій.

Урочистості, присвячені 45-ій річниці студентських акцій протесту, проходять цими днями в цілій Польщі.  Події березня 1968 року стали одним з найважливіших історичних моментів в повоєнній історії країни. Саме тоді в ПНР спалахнула перша повномасштабна  політична криза, ознакована студентськими демонстраціями, жорстоко розігнаними поліцією.

Він приніс кольори у світ релігійного досвіду. "Його" єретики зроблені з плоті й крові Минули чверть століття від моменту публікації книжки Лєшека Колаковського про Спінозу. В Англії він видасть "Релігію" [Religion] ("Якщо Бога немає"). На осі його життя - між монографією та трактатом - зав'яжуться вузли драматичних переживань.

Страждання сучасної людини? Вони випливають з того, що вона отримала величезну особисту свободу в обмін на відмову від великої частини безпеки – інтерв'ю із Зиґмунтом Бауманом, відомим соціологом та філософом.    Алєксандра Кліх: Ви коли-небудь переконувалися на власній шкірі, що свобода має свої межі?  

При всьому своєму скептицизмі до річних підсумувувань, які в силу віку нагадують мені про звітування колективних досягнень, мушу тим не менше визнати – це дає якийсь образ і залишає, принаймні, відчуття певної сатисфакції, що це все ж не був змарнований рік. Мушу визнати – це не був винятковий рік. Це не був рік арт-скандалів. Це не був рік баталій і з’їздів. Це був рік цікавих виставок нових митців, цікавих монографічних виставок старих майстрів, і рік цікавих ретроспектив класиків, які вже відійшли. Звичайний, насичений, різноманітний рік.

І.   В бувшій польській армії було 200 старшин-українців і вони мали змогу бачити все, що діялося у вересневі події 1939 р., обєктивними очима. Подаємо тут записки з нотатника одного з цих старшин, як вимовний документ про деякі сторінки з польсько-німецької війни, мало ще вияснені.  

Розпорядок з 20. грудня 1940 р. впровадив у господарському житті Ґенерал Ґубернаторства велику, відому вже в Німеччині, новину, а саме карти праці. Кожний (з малими винятками) умовий і фізичний працівник мусить мати карту праці, без якої не зможе дістати ніякого заняття. Працедавці не можуть приняти до праці нікого, що не матиме карти праці, виставленої урядом праці. Загальні, дуже короткі, в 4-ох параґрафах, засади основного розпорядку розвивають точні постанови першого виконного розпорядку з 21 грудня 1940 р.   Хто повинен мати карту праці?  

В кінці березня німецьке міністерство закордонних справ опублікувало так звану "Білу книгу", в якій вміщені важливі документи, виявлені в архіві колишнього польського міністерства закордонних справ у Варшаві. Документи ці — донесення польських послів у Парижі, Лондоні і Вашінгтоні польському міністерству закордонних справ про зовнішньополітичні маневри англійського, французького і американського урядів.