вперше побачив як тне серпокрилець
серпневу парчу як кравець
як він утримується на крилах
як долітає з кінця в кінець
як зашиває нитками польоту
перед дощем свій пташиний світ
як метеори стрясають мотлох
і пилюгу – залишаючи слід
на сферичнім полумиску неба
на телескопах – у нас на очах
на чорноземах серпневих
на стернях – на темних річках
як їм – серпокрильцям – дізнатись
і як згуртуватись усім в політ
які їм підказують знаки
із неба чи може з землі?
втрачаючи кожного року
притулки – доми – дахи
сусідок – ворону й сороку
зим ненаситні сніги
летять наче жменя пшениці
упоздовж серпневих полів
усе втихомирюється
й зникає їхніх політ
і наче услід серпокрильцям
торкнеться стерні смичок
й чекаєм коли вже накриються
річками сніги річок
