Майбутнє журналістики

Невидимі люди: як об’єктивність у журналістиці стала питанням опінії

Політичний і комерційний тиск змусив американських журналістів переглянути цінність і значення об'єктивності

Ви чули новини? Маю на увазі новини про новини. У той час, як кореспонденти висвітлювали недавні масові протести на вулицях Америки, багато з них були залучені до паралельного протесту проти своїх роботодавців. На приватних каналах Slack, у стрічках твіттеру та в редакційних колонках журналісти збунтувалися. Редактори просили вибачення, обіцяли зміни – а в деяких випадках їх звільняли, і про їхнє падіння тут же писали у колишніх їхніх газетах.

Безпосередня причина цього бунту корениться в расі: як про неї повідомляють і як вона репрезентована серед персоналу. Більш ніж 150 співробітників Wall Street Journal підписали лист, у якому вони кажуть, що "вважаємо спосіб, у який ми висвітлюємо расові питання, проблематичним". Понад п'ятсот працівників Washington Post схвалили вимоги "боротьби з расизмом та дискримінацією" в газеті. Журналісти The New York Times написали у твіттері, що колонка сенатора, який виступає за "демонстрацію військової сили для відновлення порядку", "наражає чорний персонал @nytimes на небезпеку".

Але в основі багатьох із цих аргументів лежить інша незгода – щодо природи і мети журналістики. Як сказав один зі співробітників Bloomberg на недавній зустрічі, репортери повинні бути об'єктивними, але для багатьох розрізнення між правильним і неправильним тепер видається цілком очевидним. Нове покоління журналістів сумнівається в тому, що в гіперангажованому цифровому світі об'єктивність взагалі бажана. "Американська журналістика точки зору «з нізвідки», «об'єктивістсько» одержима, журналістика погляду з обох сторін – це невдалий експеримент", – написав Веслі Лоурі, 30-річний лауреат Пулітцерівської премії, що тепер працює у CBS News. Декан Колумбійської школи журналістики окреслив об'єктивність як "успадкований шіболет" у своєму посланні студентам: "Що буде після того, як ми позбудемося об'єктивності в журналістиці?"

Об'єктивність не завжди була журналістським ідеалом. Ранні американські газети читаються майже як нинішні блоги, каже Том Розенштель із профільного Американського інституту преси (API). Pennsylvania Gazette Бенджаміна Франкліна і Gazette of the United States Александра Гамільтона були безсоромно упереджені. Шукаючи ширшу аудиторію в XIX столітті, газети стали більше цікавитися тим, що вони називали "реалізмом". Дещо з цього забезпечувала заснована 1846 року Associated Press, яка постачала матеріали в газети різних політичних поглядів, і тому вони були фактологічними. Оскільки сторінки новин ставали все неупередженішими, видавці створювали редакційні сторінки, на яких вони могли продовжувати підтримувати своїх улюблених політиків.

Моралізаторство та альтернативні факти

Тільки в 1920-ті об'єктивність по-справжньому стала повсюдною. "Перевірка новин" Уолтера Ліппманна і Чарльза Мерца виявила, що висвітлення російської революції в New York Times рясніло тим, що нині можна би було назвати несвідомим упередженням. "За великим рахунком, новини про Росію – це випадок, коли бачать не те, що було, а те, що люди хочуть бачити", – писали вони. Комунізм прогресував, і знаходились прихильники поглядів Джозефа Пулітцера на центральне місце журналістики в демократії –"наша республіка та її преса будуть рости або падати разом". Ці шляхетні цілі накладалися на комерційні. Рекламодавці хотіли, щоби поруч з їхніми повідомленнями було менше вузькопартійного висвітлення.

І ось об'єктивність стала новим орієнтиром журналістики. Як висловився Ліппманн, журналіст повинен " залишатися ясним і вільним від своїх ірраціональних, невивчених, невизнаних упередженостей у висліджуванні, розумінні та поданні новин”.

Століттям опісля чотири тенденції поставили цей принцип під загрозу. (Британське видання The Economist зіткнулося з більшістю із них.) Одна з них – це піднесення Дональда Трампа і проблеми, які воно поставило перед традиційним поданням інформації. Деякі з його висловлювань можна точно охарактеризувати як брехню чи расизм. Але такі слова настільки рідко використовують стосовно чинних президентів (за винятком партійних активістів), що автори та редактори вдаються до евфемізмів. Після того, як Трамп сказав чотирьом небілим конгресменкам "повернутися" в "злочинні місця, звідки вони прийшли", Wall Street Journal назвала його слова "расово упередженими"; Times – без церемоній –"расово завареними".

Епоха Трампа також проявила проблеми з журналістськими уявленнями про баланс. Надання однакової ваги обом сторонам дискусії – це короткий шлях до того, щоби видаватися об'єктивним. І все ж цей "двостороннізм" іноді вводить в оману. На слуханнях щодо імпічменту в грудні "законодавці від обох партій не змогли узгодити навіть базового набору фактів, що були перед ними", повідомляє Times. Які факти були реальні? Читачам залишалося тільки гадати.

Другою причиною сумнівів в об'єктивності є зміна складу американського ньюзруму. На тлі більш різноманітної комплектації частка білих співробітників редакції Times падає, частка жінок зростає. Це не тільки загострило чутливість до таких дивних фраз, як "расово заварені"; це також змусило деяких замислитися, чи не є "об'єктивна" точка зору насправді білою, чоловічою. "Погляд з нізвідки" – це просто погляд "білого хлопця, якого навіть не існує", – стверджував Ден Фрумкін, відвертий медіакритик.

Подібні проблеми в минулому могли залишитися в межах журналістського цеху. Але третій фактор – піднесення соціальних мереж – дав незгідним мегафон. Він також увиразнив контраст між відстороненим стилем, який журналісти повинні використовувати в пресі, й особистим підходом, який багато хто застосовує в інтернеті – і боси, схоже, не знають, заохочувати його чи стримувати. Читачі, зі свого боку, купаються в неті у дуже заанґажованому контенті, який розпалює їхніх апетит до більш безапеляційних новин. Розподіл між новинами та коментарями, такий чіткий на папері в американській журналістиці, в інтернеті розчиняється. Дослідження для API 2018 року показало, що 75% американців можуть легко відрізнити новини від опіній у своїх улюблених медіа, але тільки 43% можуть це зробити в твіттері чи фейсбуці.

Зберігати пристійність

Остання причина для розвороту від об'єктивності – комерційна. Відхід від заанґажованості століття тому був частково викликаний рекламодавцями. Сьогодні, коли доходи від реклами витікають у пошукові системи та соціальні мережі, газети стали більше покладатися на платних читачів. На відміну від рекламодавців, читачі люблять опінію. Понад те, цифрова публікація означає, що американські газети конкурують тепер не на реґіональному, а на національному рівні. "Локальна бізнес-модель була заснована на домінуючому охопленні певної локації; національна бізнес-модель полягає в забезпеченні лояльності певного типу людей", – написав Езра Кляйн з Vox. Ліві нью-йоркці можуть переключитися на Washington Post, якщо Times їх денервує. Стимул тримати читачів щасливими – і покарання за промах – більші, ніж будь-коли.

Цей тиск змінює манеру газетних повідомлень. У торішній AP Stylebook було сказано: "Не використовуйте «расово загострений» або подібні терміни як евфемізми для расистів або расизму, коли вони дійсно присутні". Деякі організації прийняли табуйовані раніше слова, навіть любуються ними: "Фашистський мітинг Трампа в Ґрінвіллі" – торішній заголовок в Huffington Post. Інші вставляють більше оціночних суджень у свої тексти. Перша сторінка цьогомісячного Times розпочиналась так: "Президент Трамп використав фокус загальної уваги на День незалежності, аби посіяти розбрат під час національної кризи, заперечуючи свої невдачі у стримуванні загострення пандемії коронавірусу та виголошуючи одночасно грубу діатрибу проти таврованого ним «нового ультралівого фашизму»".

Розчарувавшись в об'єктивності, деякі журналісти зупинилися на новому ідеалі "моральної ясності". Ця фраза, спочатку популярна серед правих, була прийнята тими, хто хоче, щоб газети давали чіткіші сигнали в таких питаннях, як расизм. Лоурі неодноразово використовував цю фразу в недавній статті Times, у якій він закликав новинну індустрію "відмовитися від видимості об'єктивності як бажаного журналістського стандарту і замість цього зосередитися на тому, щоб бути справедливим і говорити правду, наскільки це можливо, ґрунтуючись на даному контексті і доступних фактах". Редактор Times Дін Бакет в інтерв'ю подкасту "Longform"назвав колонку Містера Лоурі "шокуючою". Об'єктивність була "перетворена на карикатуру", сказав він. Краще прагнути до таких цінностей, як справедливість, незалежність і емпатія.

Тоді, в 1920-ті, Ліппманн, можливо, погодився би з більшістю цього всього. Він розглядав об'єктивність не як магічний стан розуму або погляд з нізвідки, а як практичний процес. Журналістика повинна прагнути до "загального інтелектуального методу і загальної сфери достовірних фактів", писав він. Це не означає використовувати евфемізми замість ясної мови або папугою повторювати без перевірки обидві сторони дискусії. Дійсно, коли останніми роками журналістика помилялася, то часто робила це, неправильно інтерпретуючи об'єктивність, а не підтримуючи її. Нинішні найбільш переконливі заклики до моральної ясності формулюють щось близьке до первісної концепції об'єктивності Ліппманна.

Небезпека в тому, що прихильники моральної ясності самовдоволено скочуються до грубої суб'єктивності. На цьому тижні Барі Вайс, редактор Times, подала у відставку, критикуючи те, що вона назвала новим консенсусом у газеті, "що істина – не процес колективного відкриття, а ортодоксія, вже відома просвіченим небагатьом, чия робота полягає в тому, щоб інформувати всіх інших". Раніше Розенштель попереджав – у загалом прихильній відповіді на колонку Лоурі – що "коли журналісти, знайшовши сховок у суб'єктивності, підмінять об'єктивність її хибним розумінням і будуть вважати, що їхня опінія має більше моральної цілісності, аніж справжнє розслідування, журналістика буде втрачена".

І додає: що більше репортери дізнаються стосовно певної теми, то зазвичай менш – а не більш – зрозумілою стає правда. Усвідомлення і прийняття невизначеності означає смирення – але не невпевненість.