З прицілом на осінь

З грацією сомнамбули країна потрошку переходить зі стану буцім карантину в сезон нібито канікул. У ході цього процесу стаються речі, більш-менш реальну суть яких стане трохи краще видно, коли помідори подешевшають, а бузьки повернуться на береги Нілу. Огляд подій тижня в Україні.

Неофіти тижня

Посади керівників Національного банку й Антимонопольного комітету були вакантним менше двох тижнів, міністра промисловості (офіційно ця посада називається «міністр з питань стратегічних галузей промисловості») не існувало понад шість років. Протягом одного дня відповідні портфелі були роздані й у плеяді високопосадовців з’явилося три відносно нових обличчя.

Найбільшого резонансу очікували від призначення голови НБУ. Головний кабінет приміщення центрального фінансового регулятора Яків Смолій покидав, траснувши дверима, а Кирило Шевченко ввійшов туди в майже академічному спокої. Щоправда, передувала цьому плідна бесіда Володимира Зеленського з директоркою МВФ Крісталіною Георгієвою. Шефова структури, яка є найбільшим кредитором України, втілила в життя те, що на недипломатичній мові називається «чарівний пендель», — й у вітчизняній історії після поета, головихи президії Верховної Ради УРСР, футболіста і журналіста-нардепа-дипломата вигулькнув ще й банкір із неоригінальним прізвищем.

Діяти Кирилові Шевченку доведеться і оригінально, й акуратно — бо експортери хочуть, аби гривня дешевшала, а прості смертні такого розвитку подій сильно страшаться. Пропетляти між катаклізмами економічної кризи наступникові Смолія треба з віртуозністю лижника-слаломіста, бо в іншому разі зробити з голови НБУ офірного цапа буде дуже зручно. Поки що Шевченко впевнено запевняє: "Я як голова Національного банку не допущу неконтрольованої інфляції, неконтрольованої емісії. Питання курсової стабільності буде для мене пріоритетним".

На інфляційні процеси керівник АМКУ впливає менше, але постать нової головної борчині з монополіями і картелями має свою пікантність. Ольга Піщанська до Києва потрапила так само, як Володимир Зеленський, — з Кривого Рогу. В комедійних шоу помічена не була, але моментально стало відомо, що її сестра Світлана з дитинства дружить із Зеленським, а в біографії чиновниці є пункт роботи в корпорації «АрселорМіталл», де вона курувала закупівлі, коли генеральним юрисконсультом цієї структури був колишній голова АМКУ Юрій Терентьєв. У столиці Піщанська десять місяців працювала першою заступницею Терентьєва в комітеті, що записує собі в позитив. Криворізьке походження і близькість до сфери інтересів найбагатшого громадянина України дозволяє зробити припущення, що зміни в керівництві Антимонопольного відбулися лише в гендерному плані і чекати якихось рішучих змін у роботі комітету не варто.

Чого чекати від віцепрем’єра, міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського — достеменно невідомо. Протеже майже легендарного Володимира Горбуліна зафіксував панування хаосу у вітчизняній економіці, який, на його думку, можна подолати, якщо повернутися до економіки лицем. Робити такий маневр чиновник буде за допомогою неабиякого багажу: на початках Незалежності Уруський працював у Національному космічному агентстві, під орудою Горбуліна займав не останні пости в Раді національної безпеки і оборони та в Державній комісії з питань оборонно-промислового комплексу, «оборонкою» займався в урядах Тимошенко, Єханурова і Януковича, у 2015-му встиг пів року покерувати Державним космічним агентством. Весь цей досвід (плюс діяльність у бізнесі) стане в приді Уруському. Але перше, що мусить зробити віцепрем’єр — з’ясувати хоча б у загальних рисах, які ж галузі в Україні є стратегічними і пріоритетними.

Райони тижня

Емпіричний шлях державотворення дуже часто на наших теренах зводиться до концепції «а давайте зробимо (поміняємо, створимо, ліквідуємо) так, а потім подивимося, що з того вийде». Саме таким чином розвивається історія з утворенням і ліквідацією районів. Тепер адміністративна карта країни буде перемальована, і замість 490 адміністративних одиниць з назвою «район» їх залишиться 136. Проєкт «укрупнення» критикували голови Львівської, Тернопільської, Миколаївської, Полтавської, Хмельницької, Волинської обласних рад, криками «Ганьба!» супроводжували відповідне голосування опозиціонери з «Європейської солідарності» і «Голосу» в сесійній залі Верховної Ради, а активісти з Верховинського району Івано-Франківської області приїхали під стіни парламенту, танцювали аркан, співали коломийки і таки відстояли існування своєї малої батьківщини на карті України в дореформенному статусі.

Ініціатори метаморфози заспокоюють усіх стурбованих тим, що на житті пересічних громадян нововведення якщо і відобразиться, то тільки позитивно. Вживаються терміни «децентралізація» і «оптимізація», але сприймається посполитими таке майже шаманське камлання насторожено. Натомість впасти в колаптоїдний стан довелося клеркам районних адміністрацій, які поповнять списки шукачів нового місця роботи в центрах занятості від львівських Мостиськ до запорізької Кирилівки. Проте особливо впадати у відчай відставним чиновникам не варто, бо президент обіцяв масштабне будівництво і ремонт доріг, а люди з досвідом роботи в РДА в реалізації планів влади завжди дуже помічні.

Підозра тижня

Занадто часто дуже важливі повідомлення оприлюднюють не офіційні джерела, а представники «четвертої влади». Цього разу журналіст-розслідувач Юрій Бутусов поділився із загалом вісткою, яку сам справедливо назвав «бомбою». Національне антикорупційне бюро оголосило підозру голові Окружного адміністративного суду Києва Павлові Вовку, заступнику голови суду Євгену Аблову, ще п'ятьом суддям та керівнику Державної судової адміністрації Зиновію Холоднюку.

"Їм інкримінують створення злочинної організації та захоплення влади. Підозри ґрунтуються на вивченні записів розмов у кабінеті Вовка, частина з яких була опублікована в 2019 році. Там на записах Вовк обговорює, як він збирається тиснути за допомогою судових рішень на різні органи влади, щоб отримувати потрібні собі рішення", — написав Бутусов у Facebook.

Згодом НАБУ інформацію підтвердило, а в ОАСК з метою витиснути сльозу з тих, у кого є ще що витискати, поскаржилися на слідчі дії, які проводять у суді «з порушенням територіальної підсудності справи» і є спробою «дискредитації Окружного адміністративного суду міста Києва».

Одіозний Вовк із компанією не вперше потрапляє в поле зору НАБУ. У минулому році антикорупціонери записали деякі крамольні діалоги голови ОАСК, але в листопаді 2019 року провадження щодо втручання суддів у діяльність державних органів було закрите, а в січні поточного року Вовк повернувся очолювати адмінсуд без особливої шкоди для власного здоров’я.

Чим закінчаться сучасні клопоти Вовка, не скаже жодна касандра. Наразі суддя виглядає непотоплюваним, як айсберг. Але варто пам’ятати про загальне потепління — версії розвитку сюжету можуть бути найнесподіванішими. 
 

Мова тижня

Після діячів з «Опозиційної платформи "За життя"» мовним питанням перейнявся «Слуга народу» Максим Бужанський, поява якого в інформаційному просторі завжди пов’язана зі скандалами.

Цей персонаж вирішив урізноманітнити власну біографію кампанією, в результаті якої він може стати мером Дніпра, а паралельно народний депутат відновив експлуатацію власного законопроєкту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо навчання державою мовою.

Ініціатива Бужанського виникла у вигляді букв ще в жовтні минулого року, але цьогорічного літа нардеп активізував процес, що спричинило адекватну реакцію його політичних опонентів. «Європейська солідарність» на чолі з Петром Порошенком оперативно відреагувала на можливість появи законопроєкту Бужанського як предмету голосування в парламенті — і провела акцію протесту не проти політичних переслідувань, що вже трохи приїлося політично стурбованим громадянам, а на захист державної мови.

До парламенту філологічні прагнення Бужанського не дійшли, але після канікул до «вічно зеленого» питання повернуться всі зацікавлені сторони.