Якщо вибори міських голів (апофеоз місцевих виборів) продовжаться у ритмі, запропонованому в червні, то вже десь в серпні ми сприйматимемо київського «космонавта» Черновецького як притомного політика, харківський Добкін-старший з «текстами, по-дебільному написаними» видасться нормальним бургомістром, а слоган «Буняк – негр» згадуватимуть у Львові як геніальний креатив. Всі вказані персонажі на сучасному фоні будуть майже адекватними людьми.
Старт кампанії дав сам Президент Зеленський своїм традиційно резонансним одкровенням: "Не можуть мери бути проти президента, проти вертикалі влади. Це – проти держави. Це – чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією".
Таким чином гарант Конституції розширив зону ураження ідіомою «Цар – добрий, бояри – погані» з київських владних пагорбів до найзатурканішого населеного пункту, який має (поки що) статус «місто».
Мери отримали гарний привід для того, аби пояснити власному електоратові, що насправді дбають про нього місцеві «бояри» – рятують від коронавірусу, будують дороги і взагалі, як атланти, тримають небо, аби воно не впало на голови їхнього електорату. Тим часом київський «цар» у силу власної недолугості може чимсь посполитим зашкодити, і про це мери своїх виборців переконують, створюючи відповідну партію.
Необхідна неможливість
Появу «партії мерів» анонсував Віталій Кличко. Згодом трохи геніальний боксер і не найгірший (в українських умовах) мер згадав, що вже керує якимсь таким політичним об’єднанням, та сильно цофнувся від ідеї створювання конкурента власному дітищу. Кличківська партія «Удар» тихою сапою і великим кулаком Віталія Володимировича гарантовано пройде до Київради і в жовтні поточного року, а сам її деміург, полякавши своїми ініціативами громадян, які живуть трохи вище від Хрещатика на вулиці Банковій, – заспокоївся.
З класичним боксом мер Дніпра Борис Філатов не мав стосунків, тому ринг вибрав під свої габарити і створив партію «Пропозиція». Назва – на межі флірту, але штука полягає в тому, що сам Філатов має тяжку зарубу з Президентом Зеленським. Проте, на відміну від Кличка, який має свою партію і нею може аргументувати власну впливовість у політичному житті країни, Філатов такої милиці не мав. Так само партії мають популярні у інформаційному просторі мери: Садовий – «Самопоміч» чи Труханов з Кернесом і їхня «Довіряй справам».
Тому, як стало модним останнім часом, пора проводити паралелі з «буремними 90-ми», коли кожен «нормальний пацан» для підтвердження свого статусу мусів мати, крім малинового піджака і мобільного телефону, власний медіа-ресурс та футбольний клуб. У часи всесвітньої мережі впливовість засобів масової інформації сильно деформувалася, і витрачати кошти на газету чи телеканал можуть собі дозволити тільки дуже «нормальні пацани», про вітчизняний футбол можуть говорити лише мазохісти, але залишився ще один статусний показник – партії.
Борис Філатов, міський голова Дніпра
Профільні політичні структури в Україні створювалися ледь не від початку її існування. В силу традиційної толерантності на цьому полі відносно мирно жило кілька «жіночих» партій, формально існують партії пенсіонерів і козаків, є морська партія, а двадцять з хвостиком років тому напівміфічний Павло Зібров обіцяв, що порве ноосферу своєю партією любителів пива. У міських голів із власним гуртком за інтересами все ніяк не складалося. Щоправда, в червні минулого року об’єднання Кернеса і Труханова поза очі називали «партією мерів», але далі неформального прізвиська цей титул не прижився.
«Пропозиція» не виникла з нічого – її структура будуватиметься на основі партії «Нова європейська Україна». Бренд мало кому відомий за межами міністерства юстиції, але вже якась передісторія є. Головним хребцем у кістяку партії є, ясна річ, Філатов, а допомагатимуть просувати в світ спільні ідеї миколаївський мер Олександр Сенкевич, житомирський – Сергій Сухомлин, чернівецький – Олексій Каспрук, мер Кропивницького Андрій Райкович і Андрій Дяченко, якого обрали головним в місті Каховка.
На презентації «Пропозиції» (саме презентації, бо з’їзд партії відбудеться щойно 3 липня) Філатов, як найвпізнаваніший з батьків-засновників, кількома фразами охарактеризував своє дітище. По-перше: «Ми партія Магдебурзького права. Ми – не Партія регіонів, ми – не «Наш край», ми – не в опозиції до влади, – відштовхуючись «від противного». По-друге: «Це не політичний проєкт, створений з метою переобрання на місцевих виборах кожного з присутніх. Ми створюємо політичну партію. Кожна партія повинна брати участь у політичних процесах з метою мати представництво у владі». І по-третє: «Ми вважаємо, що наша партія, в першу чергу, представляє інтереси людей, тому що, напевно, немає у цій країні більше персонажів, які кожен день спілкуються з людьми і ходять ногами по вулицях і подвір'ях. Політика робиться у дворах — і там бачиться краще, як живуть люди».
Олексій Каспрук, міський голова Чернівців
Таким чином, «партія мерів» позиціонує себе в стилі нікарагуанського диктатора Сомоси, про якого казали «Він сучий син, але він наш сучий син».
Краянам з периферії, знаючи специфіку на місцях, легше пояснити, що Київ нічого в проблемах Дніпра, Миколаєва чи Конотопа не тямить, а свій мер, хоч і порядна сволота, все-таки свій.
Анатолій Бондаренко, міський голова Черкас
У Кличка апетити Банкової щодо його крісла вдалося заспокоїти закулісними переговорами і залученням до протистояння міжнародних важковаговиків включно аж до Рудольфа Джуліані, а міський голова Черкас вгамував Київ просто тим, що вперся рогом і поступатися центральній владі не збирається. Сказав Анатолій Бондаренко, що карантин в Черкасах не потрібен – так і сталося, а на окрики зі столиці відреагував тим, що подав на Зеленського до суду і вимагає тепер від Президента однієї гривні компенсації за моральні збитки.
Точкові удари на тлі загального провалу
До місцевих виборів готується і партія влади, але, за традицією, робить це в притаманному їй оригінальному стилі. Бесіда формальних лідерів «Слуги народу» Корнієнка і Арахамії могла б стати ідеальним прикладом, якби в школах вивчали предмет «Як не стати посміховиськом», але не стане, бо хтось з представників монобільшості чи тепер, чи в четвер втне якусь ще феєричнішу бздуру, ніж з «корабельною сосною». Тим часом в діалозі лідера партії СН і керівника відповідної фракції мова йшла про вибори міського голови Миколаєва, і не важко здогадатися, що шанси опанувати головний кабінет на тамтешній вулиці Адміральській, 20, після такого ляпу у команди Зеленського мінімальні.
Обшуки в мерії Одеси
Окремим пунктом у здобутті плацдармів на місцях є залучення силового блоку. Обшуки в міськрадах проводять з гідною подиву регулярністю.
В харківській мерії представники СБУ вели розслідування щодо введення у міському електротранспорті єдиного електронного квитка E-ticket.
В Одесі ДБР шукало кримінал у закупівлі онлайн-підручників, яких місцевий Департамент економічного розвитку купив за 13 мільйонів гривень, хоча на сайті Міністерства освіти вони були у вільному доступі.
У Дніпрі прокуратура Дніпропетровської області спільно з СБУ провела низку обшуків у межах кримінального провадження, розпочатого за фактом зловживання службовим становищем посадовцями комунального підприємства міськради.
Свої функціональні обов’язки правоохоронці виконували в Житомирі і Ужгороді.
Тримати в тонусі місцевих «бояр» – не дуже вишуканий спосіб, але ефект може мати. Якщо ж держава отримає від таких пошуків правди силовиками якісь дивіденди, то вбито буде одразу двох зайців.
Псувати життя міським головам можна і вишуканішими способами. Вже наступного дня після появи на людях «Пропозиції» у соціальних мережах причепилися до символіки цієї партії. Про те, що колористика «пропозиціонерів» сильно нагадує наочну агітацію «Нашого краю», сказали майже всі зацікавлені, а особливо конспірологічно втаємничені угледіли серед партійної атрибутики і масонські символи. Наприклад, кельму.
Ще тонше потролив львівського міського голову майстер цього жанру, нардеп від «Слуги народу» Олександр Дубінський. На своєму Youtube-каналі колишній телеведучий оприлюднив інформацію: «Я сьогодні дізнаюсь про те, що ходять чутки, надіюсь, чутками вони й залишаться, що мер Львова Садовий може піти на вибори під прапором Слуги народу. Для мене це абсолютний парадокс і нісенітниця… Ми зараз фактично висуваємо, поки це ще не офіційна інформація, людину в мери Львова, яка сповідувала ту ідеологію, яку ми намагалися побороти і побороли за допомогою наших виборців. Тоді не за горами висування Кличка від партії Слуга народу, також Порошенка можемо кудась відправити тоже від партії Слуга народу». Потім з’ясувалося, що альянс Садового і СН – «качка», але «осад залишився – минулого року електоральний виступ і «слуг», і чинного Президента у Львові закінчився провально.
Отже, де-факто кампанія, результатом якої буде похід за шторку 25 жовтня, стартувала. Квазіканікули в умовах карантину на неї не вплинуть, а в тому, що бої за голоси будуть потужними, вже немає сумнівів. Очевидно, не зовсім чесних прийомів і відвертого абсурду в процесі буде понад норму. Тішить, що під егідою виборів щось путнє шукачі мандатів (хай і не найвищого номіналу) для електорату таки втнуть. Якщо не дорогу відремонтують, то принаймні зайву качельку дітям десь в райцентрі поставлять.
