Відколи існує філософія, люди задаються питанням, навіщо вона потрібна. Це цілком нормально. Та складно стає, якщо право на існування наукової дисципліни пов’язувати з її практичним застосуванням, адже дуже підступно (тобто по-філософськи проблемно) визначити практичну користь науки. Але запитати можна. Отже, якими ж є результати філософських студій?
Зображення: Fotolia / Yeko Photo Studio (фрагмент).
Ті, хто уважно читатиме цю колонку, візьміть до уваги, що її автор не має жодного піднесеного розуміння філософії. Я все ж переконаний, що філософія продукує теоретичні розрізнення. Це можуть бути цілком нові слова, наприклад, розрізнення між «позитивною» та «негативною» свободою, або аргументи щодо того, як потрібно точніше застосовувати вже наявні слова (наприклад, «гарно» й «огидно»).
Потім ми «переносимо» слова та аргументи в інші наукові дисципліни, до публічних дискусій, деколи навіть до щоденного вжитку. Крім того, ми створюємо багато іншого, наприклад, цінуємо людей, що демонструють унікальні вміння в розумінні складних, абстрактних текстів. Але основна справа філософії – це розрізнення.
Можна запитати, яка користь з цих розрізнень? Що отримуєш, коли вмієш правильно застосовувати певні поняття? Я б міг, звичайно, сказати: кожна особа здобуває більшу ясність мислення та мовлення. Але є одна сфера, де вплив філософії – дуже помітний.
Ця сфера – юрисдикція суддів вищої ланки. На самій вершині правова система – філософська. Це не контраверсійний погляд, такої думки і юристи. Якщо подумати, це цілком логічно: суди та юриспруденція, грубо кажучи, існують для того, щоб у суперечливих ситуаціях приймати рішення згідно зі всіма загальними принципами. Філософія, теж грубо кажучи, – це наука організованого пошуку загальних принципів. Тісний зв'язок між правом та філософією помітний і в тому, що філософія права – частина навчальних програм для юристів і що серед юристів є ті, хто пише дисертацію з філософії.
Там, де потрібно пояснити та доповнити право, філософія виконує функцію постачальника ідей та аргументів. Значно виразніше (і помітніше, ніж в німецькій правовій системі) це можна помітити в США. Тут Верховний суд розглядав справу, в якій, по суті, йшлося про те, чи буде виявом статевої (because of sex) дискримінації (що заборонена в країні) звільнення працівника через те, що він є гомосексуалом чи трансгендером.
Тут група професорів права та філософії під керівництвом метафізика та філософа мови Робіна Демброфа (Robin Dembroff) з Єльського університету внесла на розгляд суду експертний висновок, що це стверджує. Цей документ посилається на прецеденти в американській правовій системі, а також на актуальну філософську наукову літературу.
З несподівано великою перевагою та з вотумом, який призначав Ніл Горсач, ставленик Дональда Трампа, в понеділок (15 червня) Верховний суд прийняв рішення на користь позивача. Рішення слідує аргументації філософського висновку. Двох серед тих суддів, що голосували за це рішення (зокрема й Горсач), вважають консервативними, тож можна припустити, що вони поступилися своїми особистими політичними переконаннями.
Ми не можемо з певністю стверджувати, що їх переконали наукові аргументи, але саме їх беруть за основу в багатьох коментарях до судового рішення. Так чи інакше, це наглядний приклад того, як академічні філософи своєю працею впливають на судові провадження і в такий спосіб – безпосередньо на будні громадян в демократичних державах. Тут проявляється, так би мовити, керівна роль академічної філософії в суспільному житті. Можна сперечатися, наскільки вона є чи має бути сильною, але факт залишається фактом, і рішення, які приймають на підставі філософської аргументації, реальні та впливові.
Matthias Warkus
spektrum.de, 20/06/2020
Зреферувала С. К.
29.06.2020