Погоди, як відомо, поганої не буває. Так говорять люди, які поважають небесну канцелярію. Є ще окремі персонажі, які просто говорять, і коли вони виконують цей процес, то небесній канцелярії варто було б задуматися над прицільністю метання блискавок. Огляд подій тижня в Україні.
Катастрофа тижня
Шкода, що аксіома про недоцільність плювати в криницю якщо і доходить до деяких прямоходячих, то вже тоді, коли капці пливуть в сторону моря. Ліси в Карпатах рубають так, що Олекса Довбуш, якби воскрес, то від злості перетворився б з порядного опришка на душогуба-маніяка. Рубають не зважаючи на волання екологів і мораторії від усієї вертикалі влади. І коли з лисої гори спускається селевий потік, бо смереки і модрини перетворилися на тапчани і бамбетлі та існують тепер на просторах від Лісабона до Стамбула, то дивно чути від тих, хто рубав, про кару Божу.
Поки що втрати рахують, але вже звучать розрахунки, що цьогорічна повінь перевершить своїми масштабами стихійне лихо дванадцятирічної давності. Цьогорічне стихійне лихо, ймовірно, вже перевершило масштаби 2008-го року. Тоді велика вода завдала збитків на понад 4 мільярди гривень.
Зараз надзвичайники нарахували понад 10 тисяч підтоплених будинків, зруйновано та пошкоджено понад 700 км доріг та майже 200 мостів, знищено понад 4 тис. метрів берегоукріплень. Сучасна катастрофа ще триває, і що вона накоїть найближчим часом, уявляти не хочеться.
Комусь майбутнє може бути в сумних барвах, бо стихією і її наслідками зацікавилася СБУ. «Служба передала до органів прокуратури матеріали щодо незаконної вирубки лісів, неналежного вчинення лісгоспдіяльності та невиконання заходів з охорони навколишнього середовища уповноваженим особам на території західних областей", – повідомили в прес-службі СБУ. Знайти офірного цапа пост-фактум – то майже національний вид спорту на території колишнього СРСР, а не робити висновки, навіть коли природа вже не пальчиком погрожує, а лупить в чоло дрином, – мабуть, риса менталітету.
Трохи втіхи матимуть поважні чиновники в Києві. Бо коли доведеться підбивати підсумки року, то прем’єр (незалежно від його прізвища) матиме цілком переконливе виправдання – наші проблеми через коронавірус і безпрецедентні повені.
Красномовство тижня
Зле, коли мозок не встигає за язиком, ще гірше, коли ці важливі органи організму уживаються в одній черепній коробці, яка належить лідерові не найменшої країни в Європі. Колись неконтрольованим фонтануванням слів грішив італієць Сильвіо Берлусконі, і недарма кажуть, що українська не поступається за мелодійністю і милозвучністю мові Данте Аліг’єрі і Тото Кутуньйо.
Вітчизняний гарант Конституції підівчив державну мову і пішов шляхом Берлусконі. Правда, з українською у Володимира Олександровича не все так гарно, як з італійською у дона Сильвіо, тому у своєму відеозверненні до водіїв-далекобійників оратор іноді переходив на мову Елочки Людожерки.
Проте слід віддати Зеленському належне – мало вживаний у літературних салонах термін «засранці» він вимовив, ніби щойно вийшов після лекції професорки Олександри Антонівни Сербенської.
Про більшість українських політиків казали, що вони вийшли з села, але село не вийшло з них. Зеленський вийшов з Кварталу 95, але Квартал засів у ньому на генному рівні. Наївно було б сподіватися, що сорокадворічний хлопчак подорослішає, тому співвітчизники можуть впевнено чекати на нові відеозвернення президента до своїх виборців.
Цікаво буде побачити і почути спіч, звернений до асенізаторів.
Дует тижня
У 90-их роках діалоги Бівіса і Бадхеда в телеефірі «запікували», коли рівень їхньої обсценної лексики зашкалював. Візуально голова партії «Слуга народу» Корнієнко і керівник однойменної фракції Арахамія на бевзів з MTV не дуже схожі, але потрапили в халепу за всіма канонами пласкої американської комедії. І найдурніше тут не в тому, що Корнієнко оперував словосполученнями, за які в цивілізованому світі обструкція над ним тривала б пожиттєво, геть негарно було, коли «слуга» спершу дуже незграбно говорив про монтаж запису і вирвані з контексту слова. Коли ж на захист златоуста стала народна депутатка Аллахвердієва, по котрій, власне, Корнієнко і проїхався язиком, у притомної людини мала б з’явитися підозра, що все це несмішний водевіль, написаний трохи п’яним поручником з анекдоту.
Версія, згідно з якою «слуги народу» говорять так, аби бути максимально схожими на своїх «господарів», має право на існування, але коли лідерам парламентської монобільшості забагнеться ще раз поговорити в стилі анімаційних героїв, то пасувало б ще гигикати в їхньому стилі, а якщо фантазія підкаже пукнути в прямому ефірі, то не треба її стримувати.
Євгеніка тижня
Корнієнко-арахаміївські «15 хвилин слави» затьмарила, знову ж таки, їхня колега по фракції, шеф комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова. У бездонну скарбничку сучасних парламентських крилатих висловів ввійшов неологізм «діти низької якості». Родини, які отримують соціальну допомогу, так невимушено були обпльовані нардепкою, якій потім вистачило клепки захищати своє вивихнуте красномовство.
Критику на свою адресу Третьякова назвала «буллінгом» і фразою «Так, слова обрані невдало. Хто з нас не помиляється, тим більше, в момент довгих публічних виступів? І так. Я не ідеальна. І не хочу. Просто роблю те, що можу, на тому місці, на якому знаходжусь», поставила на місце всіх злостивців, які з дітей низької якості виросли в дорослих такої самої добротності і відкривають писки на справді вартісні кадри з популяції homo sapiens.
Наступними ініціативами Третьякової мали б стати обов’язкове таврування всіх, хто отримує чи отримував субсидії, і створення резервацій для помічених у буллінгу щодо народних депутатів.
29.06.2020