Давнім Звенигородом зразка ХІІ-ХІІІ століття вже невдовзі можна буде мандрувати у віртуальній реальності. Місто, яке існувало понад 800 років тому, відвідувачі зможуть побачити, одягнувши VR-окуляри. Кілька днів тому Белзький мур та Український культурний фонд підписали угоду щодо реалізації проєкту «Княжий Звенигород: від реального до віртуального», – повідомили на fb-сторінці Історико-культурного парку "Древній Звенигород".
Завдяки підтримці УКФ та за співфінансування Пустомитівської районної ради до кінця жовтня у віртуальній реальності планують відтворити 12 локацій давнього міста. Скориставшись VR-окулярами (їх закуплять спеціально для проєкту), всі охочі зможуть «пройтися» вулицями Звенигорода, подивитись на місто з двору княжого палацу, потрапити на велику міську площу, а також зазирнути всередину будівель і побачити інтер’єри.
Ідею втілюватимуть з максимальною увагою до деталей та історичних фактів.
«Ми опиратимемось на результати археологічних розкопок і з певністю зможемо сказати: якщо в окулярах ви бачите вулицю, вона існувала на цьому місці 800-1000 років тому. Ми налаштовані на максимальну деталізацію: аби можна було розглянути як мощення вузьких провулків та текстури стін, так і дрібні предмети усередині приміщень. Зосередимо увагу на тому, аби було цікаво всім: і дорослим, і дітям», – наголошують в Історико-культурному парку «Древній Звенигород».
І додають, що налаштовані створити такий віртуальний Звенигород, який не поступався б якістю – ні технічно, ні змістовно – найкращим прикладам переведення історичних місць у віртуальну реальність у Європі та світі.
У реалізації цього плану допоможе 3D-модель древнього Звенигорода, створена торік. А консультантами, які посприяють у відтворенні давньої столиці, будуть: докторка історичних наук Віра Гупало, доктор історичних наук Володимир Александрович, кандидат архітектури Василь Петрик, президентка українського ICOM Катерина Чуєва. Також над проєктом працюватиме ціла команда технічних фахівців під керівництвом Романа Джека. Керівниця – співавторка ідеї та менеджерка проєкту історико-культурного парку «Древній Звенигород» Наталя Войцещук.
15.06.2020Для довідки:
2018 року в селі Звенигород біля Львова стартував проєкт облаштування першого в Україні історико-культурного парку на території пам’ятки археології національного значення. Проєкт переміг у конкурсі ініціатив регіонального розвитку, і на його реалізацію виділили кошти в рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС. Офіційне відкриття парку було заплановано на 2020 рік. Через пандемію коронавірусу деякі ініціативи поставлено на паузу, проте частину задумів утілюють.
Зокрема, цього тижня депутати постійної комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, туризму, духовного відродження та засобів масової інформації Львівської обласної ради підтримали ідею створення історико-культурного заповідника «Древній Звенигород» як комунального закладу. Далі питання має розглянути сесія обласної ради.
Створення заповідника дасть нові можливості у збереженні й управлінні пам’яткою. В Україні єдиним інструментом управління територіями, що мають статус пам’ятки національного значення, на сьогодні є заповідники. Після впорядкування території постане питання структури, яка нею опікуватиметься. Наявність заповідника дозволить підтримати стан парку, а також розвивати на базі пам’ятки археології туристичний, науковий і науково-просвітницький напрямок.
Нагадаємо, Звенигород – одна з трьох княжих столиць, де в ХІ-ХІІ століттях починалась українська державність на Прикарпатті. Місто було важливим стратегічним пунктом західних руських земель. Перша згадка про Звенигород у "Повісті временних літ" датується 1086 роком.
У ХІІ-ХІІІ століттях Звенигород був одним із найбільших міст регіону. Його розквіт пов’язаний з перебуванням на престолі Володимирка Володаревича (1124-1141 рр.). Є підстави вважати, що єдиний син Володимирка Ярослав, пізніше відомий як Осмомисл, народився у Звенигороді, де й минули його дитячі роки.
Усі фото: zvenyhorod.org
Завдяки специфіці ґрунтів Звенигород – одне з небагатьох місць України, де археологи мають унікальну можливість дослідити добре збережені рештки забудови міста, яке існувало майже тисячоліття тому.
