Судова Вишня 1928 року
Звична річ, що у житті кожного галицького староства, магістрату та сільської ґміни міжвоєнного періоду можна зустріти свої локальні «ігри престолів», по своєму завзяті і не позбавлені драматизму. В єврейській релігійній громаді Судової Вишні наприкінці 20-х років минулого століття вирували пристрасті – керівнику кагалу Арону Массесу протистояла активна опозиція, очолювана місцевим адвокатом д-ром Емануелем Готлібом і купцем Вольфом Каммерманом. Про деякі епізоди цього тривалого конфлікту нам відомо¹.
24 травня 1928 року до Мостиського староства д-р Е. Готліб вніс скаргу, підписану членами єврейської ґміни – Германом Глаузманом, Юзефом Баумволем, Шимоном Штернліхтом, Гершом Лейбом Біндером, Гершом Рейхелбергом, Натаном Штенгелем, Нухімом Штахелем, Лейбом Каммерманом, Лейбом Рейхелбергом, Гершем Луксом, Ісидором Флауменхальфом, котрим відмовили в активному і пасивному виборчому праві, при тому, не вказали причину.
Разом зі скаргою було подано рішення виборчої комісії, згідно з яким визнавалась нечинною виборча декларація місцевого дантиста Ісидора Флауменхальфа, який постійно проживав у Судовій Вишні. На цей момент з’явилось 11 скасованих декларацій. В заяві зазначено, що у такий спосіб «комісія… кпить, діючи в інтересах кагального ошуканця Арона Массеса».
Друге звернення у Мостиське староство датоване 30 травня. Це був меморіал, підписаний Е. Готлібом, В. Каммерманом, Леоном Тухом та Ісаком Маркдорфом. У тексті зазначалось, що попередні звернення у староство – усні, телефонні чи письмові – не принесли жодного результату. Зокрема, було проігноровано вимогу, аби у склад виборчої комісії і рекламаційної комісії увійшли представники з сіоністської організації, товариства купців та з «Агуди»².
Зовсім незабаром депутація судововишенських євреїв, у складі якої були В. Каммерман, Л. Тух, І. Маркдорф і Лазар Рейх, звернулася в цій справі у воєводство. Після телефонних переговорів з начальником Виділу паном Кваснєвським³ було вирішено ще раз звернутися до староства. Передбачалось, що питання повинно бути вирішене шляхом створення нової виборчої комісії, у склад якої мали б увійти представники усіх місцевих єврейських угруповань. У згаданому вище меморіалі зазначено, що сіоністська організація пропонувала зі свого середовища таких членів: Е. Готліба, В. Каммермана, Л. Туха та Герша Дима.
Від товариства купців у склад комісії мали б увійти:
Атлер Вінд, Герш Шрейбер і Сауль Кайсер,
від ортодоксів і «Агуди»:
Лазар Рейх та Шайм Голдман,
від єврейської інтелігенції:
Е. Готліб і Шейг Вейнреб.
Делегати зазначили, що дотеперішня комісія складається лише з осіб, призначених Ароном Массесом.
В меморіалі записана скарга щодо неправочинної діяльності Массеса. Йшлося, зокрема, про Якуба Телля з Вовчищович, «людину заможну і поважну», який зголосився до канцелярії кагалу для реєстрації виборчої декларації, проте у робочий час декілька разів нікого там не застав. Врешті, дочекався таки секретаря Шульвольфа. Той буцімто знав, що Тель не є прихильником Массеса, а тому заявив, що тільки тоді видасть декларацію, якщо отримає обіцянку, що голос буде віддано за його патрона. Пізніше виявилося, що прізвища вовчищовицього єврея у списку виборців немає.
У старостві взялися полагоджувати справу. 3 червня 1928 р. звідти з’явилась адресована виборчій комісії єврейської ґміни відповідь на якесь невідоме нам звернення від 1 червня. У тексті подано імена тих, кого рекомендують включити у склад комісії.
Від сіоністської організації:
Леон Тух,
Ісак Бласер,
Вольф Каммерман,
Берл Мардорф,
Ісак Штейнер,
Альтер Вінд,
Сауль Кайсер,
Вольф Штейнер,
Абрахам Гуттман,
Мехель Гуттман,
Лазар Рейх,
Лазар Росен,
Бенедикт Рабінер,
Берл Штейнер,
Герш Дим,
Якуб Вільф,
Лейб Вейссберг,
Лейб Гейтцер,
Мосес Тухнер,
Саломон Ландер,
Блейберг,
Ісак Гуттман,
Абрахам Ліберман,
Барух Бласер;
від інтелігенції:
д-р Франдзман,
д-р Селіг Вейнреб,
д-р Е. Готліб,
Маркус Форст.
Массес поспішив виправдатися у воєводстві. Зокрема надіслав листа (датований 5 червня 1928 р.) через свого адвоката Оз’яша Вассера (Львів, вул. Костюшка, 6). У тексті, поміж іншого, зазначено: керівник ґміни, що засвідчує староста, виконує свої обов'язки взірцево, повністю присвячуючи себе праці, жертвуючи часом і грішми. Читаємо, що Массес старається не симпатизувати жодній із політичних організацій, бо «релігійна ґміна не є політичною трибуною для шовіністичних агітаторів і фанатиків». Складаючи комісію, керівник релігійної громади відштовхувався від принципу пропорційності представників усіх організацій і угрупувань, включивши, зокрема, і сіоністів, які у ґміні «мають 10, щонайбільше 15 членів». Д-ра Е. Готліба Массес назвав «сіоністським провідником», закинувши йому неправдивість фактів, наведених у його скаргах.
Тоді ж Массес звернувся листом і до міської влади у Судовій Вишні, заявивши, що не буде відповідати на закиди і образи у свій бік, оскільки це «нижче його гідності». Що ж до невдоволених лідерів сіоністського угрупування, то вони, на його думку, є всього лише «крикливими політиками», які «підносять бурю, не маючи аргументів, аби термосити честь поважних людей». У комісію, складену Массесом, входили:
від союзу купців:
Беріш Вайденбаум (власник млина) та Мойсей Лайднер (купець);
від товариства «Aiz Chajim» або ж «Талмуд Тора»:
купець Мойсей Ехрліх;
від сіоністів:
Леон Ландес і Лейб Хейцер.
Також у комісію увійшов поалейсіоніст⁴ Юзеф Караба, від ремісників – Голд Шлейф.
Массес у своєму листі зазначив, що, обираючи членів, він свідомо оминав одіозних персон, віддаючи перевагу розважливим. Після скарги Готліба він, на прохання староства, включив у комісію активного місцевого сіоніста Юзефа Хейцера. Керівник кагалу зазначив, що Готліб намагався схилити на свій бік євреїв-ортодоксів, проте ті відмовились.
Полагодження справи, запропоноване Массесом в порозумінні зі староством, ніяк не задовольнило опозиціонерів очільника кагалу. Уже 9 червня адвокат Е. Готліб передав у воєводство ще одну скаргу – цього разу з боку товариства купців, єврейської інтелігенції та сіоністів щодо неправомірних дій Массеса та бездіяльності у цьому питанні місцевого староства у Мостиськах. На документі є печатки купецького товариства та товариства «Kaschachar». У тексті прозвучало попереднє нарікання на відсутність у складі комісії сіоністів, купців та інтелігенції. Мостиському староству автори закинули підтримку Массеса, оскільки на попередні петиції не було належної, на їхню думку, реакції і наслідків. Окрім згаданого у попередній заяві Якуба Теля з Вовчищович, зазначено, що у списки не потрапили також євреї з Волосткова, у яких в деклараціях буцімто були неавтентичні підписи. У скарзі висловили пропозицію, аби воєводство ліквідувало комісію, натомість оголосили створення нової.
Лист, як і слід було чекати у таких випадках, відправили у Мостиське староство. 21 червня староста Август Згода надіслав відповідь, у якій, зокрема, зазначив, що з його боку звучала рекомендація включити у склад комісії ще одного представника від сіоністів, організації, котра у Судовій Вишні має 21 члена. Староста зазначив, що проблема конфлікту полягає у тому, що між Готлібом та Каммерманом з одного боку і Массесом з іншого існує давня ворожнеча. Тому згадані опозиціонери керівника єврейської ґміни практично засипають староство доносами. У склад комісії, яку очолює Беріш Вайденбаум, ввели одного сіоніста, проте Готліб наполягав на ще одному. А. Згода зазначив, що подібною була ситуація на попередніх виборах – тоді Каммерман з Готлібом також надсилали численні донесення, проте вибори пройшли легітимно.
Скарги з’являлись і пізніше. Зокрема, 3 листопада у воєводство з Мостиського староства передали донесення Маркуса Гуттера, який твердив про спалення карток в часі голосування, проте такий факт не підтвердився. Ще одна заява, від Каммермана, датується 21 грудня. Очевидно, вибори відбулися і були визнані легітимними. На жаль, більше інформації щодо тодішніх перипетій політичного протистояння у єврейській релігійній ґміні Судової Вишні наразі не виявлено.
_______________________
¹ ДАЛО. Фонд 1. Опис 14. Спр. 2848. Арк. 3-23. Євреї в Галичині (як і в інших частинах Європи) оселялись закритими спільнотами. Вони традиційно називались «ґмінами», а органи, які ними управляли – «кагалами». Кагали відігравали ключову роль у вирішенні соціальних, гуманітарних, правових, а згодом і політичних питань громади. Приналежність до громади була обов'язковою, вона окреслювалась сплатою мінімального податку – своєрідних «членських внесків». Раз на три роки всією громадою обиралась рада кагалу у кількості 20–30 осіб (в залежності від чисельності громади). Із свого середовища рада кагалу обирала президента (бургомістра, парнаса) і його заступника терміном на рік. Виборча система у єврейських громадах була налаштована таким чином, що найбагатші євреї мали непропорційно великий вплив на склад ради, тоді як найбідніші з них не мали на цей процес впливу взагалі. Слід мати на увазі, що влада кагалу могла поширюватись не лише на єврейську спільноту одного міста, а й на дрібніші юдейські осередки у менших містечках чи навіть селах околиці. Див.: Великий І. Самоврядні органи єврейських громад: гміни і кагали // «Ї»: незалежний культурологічний часопис, 2007. № 48. С. 29.
² Агудат Ізраїль або Агуда («Союз Ізраїля» або просто «Союз») – міжнародній релігійний рух ортодоксальних євреїв, об'єднаний в політичну партію. Утворений 1912 року. «Союз» виступав за збереження традиційних підвалин єврейської релігії та традиції, життя єврейського суспільства на основі Галахи.
³ Йдеться про Владзімєжа Кваснєвського, начальника виділу Уряду Львівського воєводства.
⁴ Поалей-Ціон (Робітники Сіону) – єврейська соціал-демократична робітнича партія, поміркована єврейська організація соціалістичного спрямування (1906–1950).
26.05.2020