Із соціальною дистанцією, яка раптом увійшла у вжиток і як фізичний вимір, і як слово, яке означає щохвилинну діяльність щодо визначення самого себе, все доволі зрозуміло. Є певні терміни, які визначають певні домовленості, обґрунтовані певними розрахунками, і передбачають певні застереження, які можуть бути суттєвими у потенційній оцінці правового епізоду. Це подібне на таблички у європейських парках, які попереджають, що на цих стежках не чистять снігу. Або на попередження про дрібні деталі, якими можуть захлиснутися діти до трьох років, написані усіма мовами ймовірного розповсюдження певних виробів. Попереджений, значить озброєний. Але озброєний також означає відповідальний сам за себе.
Однак кожне нове слово, яке із абстрактного поняття перетворюється у побутову реальність, підштовхує до дедуктивної медитації, яка виводить на той рівень, де ця реалія може відкритися у своїй цілості.
Так міркуючи про дистанцію, не важко дійти до просвітління, яке кричить, як то часом роблять деякі просвітління, що саме дистанція є практичною суттю буття. Бо станція – стояння чогось – не є повноцінною без іншої станції, стояння ще чогось. Суттєвим є те, як вони одне відносно іншого розставлені. Тобто відстань. Вона може бути незмінною як інтервал. Тоді сутністю є саме непорушність відстані навіть за умов всіляких переміщень станцій. Ступінь вільності, який передбачає силу зв'язку, що перетворює дистанцію у визначальну форму.
Натомість інша механіка тримається на здатності дистанцію видовжувати і скорочувати. Правдоподібно, що саме на цьому тримається помірність, яка врешті виражається мудрістю, сенсом і щастям. Відчуття дистанції і спроможність її регулювати – це і є стратегією здорового співіснування.
Відстань є тою формою простору, яка дає можливість здійснювати дві визначальні функції організму – бути собою і перебувати у життєво необхідному контакті. Відстань, яку не намагаєшся подолати у нетілесний спосіб, і є формою. Саме відстань дає звук і зображення, саме відстань є визначальною у конструкції нейронних асоціацій.
Фехтування і артилерія – дві царини, які дають уявлення про доступність різних вимірів перебування у відстані. Добре би було розуміти, що справжня керованість відстанню зумовлена можливостями тіла. Добре би було уявляти дистанції, виходячи із тілесного таймінгу – як можеш сягнути кудись, виходячи із геометрії фехтування, а не артилерії. Що таке далеке, що таке близьке, що укладається у поле власної енергії, а що потребує чудесного переміщення. Пройшовши без жодної допомоги сто тисяч кроків за два чи три дні, навчитися пам'ятати, що власне це є обширом твоєї екзистенції, а все інше цінувати як метафізику.
Завдяки соціальній дистанції уявити собі розуміння або зрозуміти уявлення про відносність одночасності макро- і мікрокосмосів. Будучи мікрокосмосом у широкому світі недосяжних відстаней, плекати свій макрокосмос з точки бачення всіляких вірусів.
Як грудка вишуканого сиру, верхній шар якого захопили бактерії, які з діда-прадіда роблять цей сир сиром із вчорашнього молока, одночасно пожираючи те, що вони творять. Дистанція мінімальна.
21.05.2020