А на давнім пожарищи Искра братства тлїла,
Дотлївала, дожидала Рук твердих та смілих
І діждалась...
І справдї, коли маємо приступити до збираня останків звичаєвого права між народом руским — мимохіть насувають ся на гадку слова Шевченка до Шафарика, того Чеха — Славянина, що не дав потонути — "нашій правдї"... Останки права звичаєвого се частина нашої колишної правди, що мимо часів вікових, тяжко пережитих, заховалась у зелїзній души нашого люду. А річ се не малої ваги, бо не лиш само народопізнанє яко цїль, але ще більше яко средство до дальшої цїли має в тім своє культурне значінє. За мало є зібрати сам народний звичай, бо-ж треба єго належно зрозуміти та вихіснувати на будуче яко підклад до урядженя правно-суспільних відносин народу. Право звичаєве супротив права обовязуючого яко такого має зазначені дуже вузкі границї а се очевидно тому, бо не може бути двох прав в однім орґанізмі суспільнім, але право звичаєве яко звичай народний має служити матеріялом законодатним, мірою світогляду народного, до котрого повинно примінитись право сучасне а то тим певнїйше — наколи після даних обставин правно-державних нарід кладе закони через своїх заступників. Сповненє того великого завданя в понятю властивім неможливе так довго, доки оба ті чинники: законодавець і нарід не будуть розуміти себе взаїмно і доповняти а тим чином осущувати одну живу идею.. Нинї у нас оба ті чинники не знають ся між собою. Непрактичний законодавець хоче теоретичним законом обняти суцїльно цїлу масу країв заступлених в радї державній; з кождим днем множать ся закони то змінені то нові — прибуває вістника законів державних і краєвих; здаєсь законодавцям при зелених столиках, що всю благодать спустили на свій нарід а тота маса люду й не знає: яке то право та чому оно таке, що єго нїхто не розбере! Одним з головних гріхів того невідрадного стану правно-політичного є безперечно: брак знаня народу і єго потреб а одним зі способів заради тому лиху може бути уміле зібранє жиючого між народом звичаю правного. Тому то вельми пожадане є подаванє до прилюдної відомости жерел звичаєвого права жиючого, чи то в формі самих матеріялів, чи в формі розвідок о данім предметї.
При збираню і укладаню сих жерел треба мати на увазї, щоби з всею вірностью і докладностю представити всї знамена характеристичні дотичного звичаю з огляду на єго місцеві условини.
Не кождий звичай буде мати підставу историчну, будуть й такі звичаї правні, що стали випливом нового часу, в цїли обходженя права обовязуючого або наслїдом блудного пониманя того права.
Не всякій звичай правний буде мати ширше значінє, будуть й такі, що опирають ся лиш на місцевих обставинах а в инших сторонах не находять вже приміненя.
Щоби зглубити причину даного звичаю правного, треба подавати: серед яких народностій жиє нарід, яке єго відношенє економічне та взагалї, яким він впливам підпадає.
Не можна поминати при пояснюваню даних институтів правних: відносин віроисповідних в громадї, ладу в громадї, трактованя людей через власти і уряди та на відворіт. Належить звернути увагу також на рівень просвіти між народом та на то, чи нарід в даних місцевостях єсть більше консервативний, чи похопний до приниманя всего, що нове — хоть би то було чуже або й невідповідне для него.
Де лишили ся памятники писані: книжки, записки або акти, належить их пильно зберегати перед затратою а на всякій спосіб подавати дословні відписи покликаних місць без пропущень або змін, а де сего нема, там належить послугувати ся при збираню звичаїв правних: зізнанями людей старших, поважних і свідомих річи.
При записуваню звичаїв правних вказане буде також дословне подаванє: висловів правничих, важнїйших зворотів словних і приповідок правних, які доси уживають ся між народом. Впрочім сам уклад залежати буде від вдачи осіб, котрі зволять підняти ся тої роботи а при тім не треба зражувати ся і відступати від наміру збираня через то, що збірка не буде повна або не буде сама в собі творити цїлости, бо всяка робота докинена до инших робіт може придати ся і доповнити те, чого не найде ся у других. Взагалї то велика ся робота може бути довершена тілько спільним трудом більшого числа людей...
Хотячи подати вихідні точки, яких належить придержувати ся при збираню звичаєвого права між народом — подаю ось ту дотичні питаня з важнїйших областій права.
а) З права родинного і родинно-маєткового.
1) Як понимає нарід єднанє супружя і заключенє тогож а в особенности до чого привязує головну вагу, чи до слюбу церковного, чи до заключеня договору між новоженцями, взглядно их родичами або опікунами, та в якій спосіб наступає порозумінє між сторонами в дїлї уладженя взаїмних відносин маєткових між супругами на будуче.
2) Чи при тій нагодї списують які грамоти ("интерцизи передслюбні") і як відносять ся сторони до примусу споряджуваня договорів супружих перед нотарем.
3) Чи знані є і уживані "заручини" між народом, яку вагу прикладає ся до них, та яке значінє має зірванє відносин що-до наміреного супружя по засватаню.
4) Які перешкоди супружя знає нарід а то головно з причини спорідненя або посвояченя.
5) Що розуміє нарід під понятєм "вивінованя" взагалї, що під понятями "віна" ("посагу") для доньки а "виправи" для сина або доньки.
6) Які подарунки одержують новоженцї при нагодї "весїля" від себе навзаїм, від родини або від кого иншого.
7) Як уладжують ся відносини маєткові дотично ґрунту при подруженю сина а доньки.
8) Які права має отець а які мати дотично вихованя дїтей і их маєтку.
9) Які права господарскі набуває чоловік, що пристає на грунт жінки або єї родичів а які права жінка, що йде на грунт чоловіка.
10) Як понимає нарід права і обовязки опіки над сиротами, кому єю повірює і як справують опіку дотично особи і майна, та які суть причини затрати маєтків сирітских.
11) Яке буває відношенє між матерью а співопікуном, та чи старшині громадскій приписують які права в дїлї опіки над сиротами.
12) Як глядить нарід на роздїл від стола і ложа та на розвід між супругами а як дотично пожитя "на віру".
13) Які наслїди маєтково-правні привязує нарід до незгідного пожитя між супругами, роздїлу або розводу супружого.
14) Чи маєток прироблений в часї супружя уважає ся спільним майном чоловіка і жінки, чи примінює ся окремішність маєткову між супругами.
15) Чи знані суть давні "союзи родинні", де всї молодші члени родини жиють разом на ґрунтї під спільним головою родини і як ладнають свої взаїмні відносини.
16) Які степенї спорідненя і посвояченя знає нарід та під якими назвами.
17) Як глядить нарід на правесність а неправесність дитини і як уладжує відносини маєтково-станові дїтей неправесних.
18) Чи допускає нарід exceptio plurium concubentium і в якім речинци.
19) Як взагалї уладжує ся карність домашна.
20) Чи знані суть наложницї в громадї, з яких причин і з якими наслїдами.
21) Яке становище родинно-суспільне займають в громадї: жонаті а нежонаті, замужні а незамужні.
22) Чи громадскі уряди опікунчі були би вказані і які.
(Конець буде.)
[Дѣло, 15.05.1895]
15.05.1895