Справжні віртуози коронавірусу

Виступ у парламентських дебатах стосовно рішення уряду Франції про план виходу з карантину.

Пане президенте,

пане прем'єр-міністре,

мої дорогі колеги.

Бути чи не бути карантину – ось питання! Я вражений, як багато у Франції експертів, які відповідають на це питання на різних телеканалах.

Великі експерти, дуже впевнені в собі.

Менші експерти, яким бракує досвіду роботи в Zoom'і, бо видно тільки ніс, бороду чи окуляри.

Так звані експерти, які повторюють те, що чули годину тому на іншому телеканалі чи радіостанції.

І, нарешті, фальшиві експерти, які запускають буйди в надії викликати розголос.

Подивившись на них всіх, я сформулював теорему: що більше експертів, то менше розуміння.

На щастя, ще є політики!

Минулого тижня, пане прем'єре, стежив я за дебатами в Національних зборах. Є там справжні віртуози коронавірусу! Казали вам, що робити вчора і що не робити, що робити нині і що завтра. Все ще перед моїми очима картина, як професор гаванського медичного факультету Меленшон киває вам мстивим пальцем, як зично кричить вам: "Буде ще одна хвиля епідемії, буде! І ви це знаєте!” Імпозантно! Я готовий був ретвітувати це!

Зіткнувшись з таким числом рекомендацій від фахівців, не смію пропонувати своїх, бо я лиш простий епідеміолог. Я тільки хотів би обмежитися кількома думками про певні ідеї, що мені видаються помилковими.

Найабсурдніша полягає в тому, що лібералізм є причиною пандемії. У країні, де часто воліють Робесп'єра, а не Токвіля, і де завше знайдуться ті, хто воліє "краще помилятися з Сартром, ніж мати рацію з Ароном", не дивує, що лібералізм у всьому винуватий.

Проте навіть найбільш неосвічені антиглобалісти, популісти і любителі теорії змов мають знати – бо навіть Ґуґл про це каже – що ані Перікл, який помер від чуми в 429 році до н.е., ані святий Людовик, король Франції, який помер від цієї ж зарази в 1270 році н.е., ніколи не чули ані про капіталізм, ані про лібералізм. Ковід не є хворобою глобалізації. Це просто хвороба. Наполеон говорив: "Історія – це набір брехні, з якою всі погоджуються"; нині він би сказав: "Історія – це набір брехні, у якої найбільше лайків".

Отож, треба було знайти винуватого у цій змові. В Середньовіччі це був божий гнів, відьми або євреї. Нині винувата глобалізація.

Правда ж зовсім інша. Найбільша новина полягає в тому, що наука нині глобалізована. Ніколи раніше в історії не було такої швидкої реакції на нову хворобу. Геном вірусу секвенували протягом тижня. Перші тести на ковід створили протягом місяця. Вже маємо сотні клінічних досліджень ліків і вакцин. Нетерплячим варто нагадати, що епідемії раніше вбивали в сотні разів більше, що потрібно було чекати тисячі років, перш ніж Пастер відкрив вакцину проти сказу в 1885 році, і до того, як Єрсен в 1894 році виділив бацилу чуми. І що ці хвороби подолали саме завдяки ліберальній демократії та науковому поступу – і так само буде завтра

Друга розповсюджена ідея – в пророцтвах, що "завтра нічого не буде таким, як раніше". Але як тільки ви прислухаєтесь до них, то зрозумієте, що їхній майбутній світ – це той, який вони проповідували раніше. Світле майбутнє крізь окуляри минулого. Вони пророкують революції, але ми розуміємо, що вони використовують кризу, щоб рециклювати свої давно мертві ідеї: кінець капіталізму, ненависть до технологій, занепад, вихваляння популізму, повернення кордонів, націоналізм. Вони бігають по телеканалах, віщуючи прихід Нового Світу, але в голові у них лиш порох ідей, які вони перемелювали роками.

А реальність така, що ніхто ніколи не бачив завтра. Від нас залежить, яким ми його створимо, і воно, безумовно, буде іншим. Але воно точно не буде рімейком ні Карла Маркса, ні Шарля Морраса, ні Томаса Мальтуса.

Третя бздура: найбільше виграють в цій пандемії авторитарні режими, бо вони є найефективнішими. Правда в тому, що є цілком навпаки. Причиною хвороби є вірус. Причиною трагедії є китайський режим, який цілий місяць приховував правду. Тому нині маємо 25 тисяч жертв у Франції і сотні тисяч у світі.

Єдині країни, які направду добре дали собі раду, — це чотири азійські демократії: Тайвань, Гонконг, Сінгапур і Південна Корея, які вже раніше мали досвід у цій сфері. Я сподіваюся, що ніхто не скаже: "А як Китай?" Китай, який оголошує про 4,5 тис. жертв, так і не пояснивши, для чого лиш тільки у Вухань вночі доставили 50 тисяч похоронних урн. Китай, кількість жертв у якому стане відомою аж у далекому колись, як відомими стали 40 мільйонів жертв культурної революції лиш 30 років потому, після смерті Мао.

Стосовно ж Заходу: Трамп, який запам'ятається як президент "Make the virus great again" ["Зробимо вірус великим знову"], Болсонаро, який залишив мільйони бідаків у своїх фавелах беззахисними перед інфекцією, і Джонсон, який ледь врятувався від своїх власних теорій про імунітет, а його країна тримає європейську першість за кількістю жертв.

Я волію приклад демократичної Німеччини. Це, звичайно, дещо дратує, що ці німці завше можуть собі дати раду. Але будьте обережні! Німеччина спочатку відставала від нас на десять днів епідемії, і тепер німецькі результати, на жаль, значно ближчі до решти Європи, а не Азії. Саме в демократичних країнах Південної Азії нам доведеться шукати приклади успішного виходу з карантину.

Пане прем'єр-міністре, перед вами одне з найскладніших рішень під час цієї кризи, бо вихід з карантину значно складніший, ніж його введення.

У вас буде спокуса зробити це дуже обережно. І перш за все тому, що в наших ліберальних системах, які прагнуть унеможливити свої власні рішення, над вами висять політичні, правові та медійні дамоклові мечі, що не пробачать найменшої помилки. Сикофанти вже відкрили свої досьє.

Це ваш Рубікон, і у вас немає іншого вибору, окрім як перетнути його без трему.

Досі між дозволити людям померти чи вбити економіку ми без вагань вибрали карантин.

І хай ніхто не скаже, що 11 травня, відкриваючи будинки, вулиці, підприємства та офіси, ми зробили протилежний вибір – вибрали економіку проти людей. Навпаки. Продовження карантину або надто несмілий вихід із нього призведуть до ще більшої кількості жертв. По-перше, жертв – значно більших, ніж ми собі думаємо – інших патологій, яких не лікують вже два місяці. По-друге, жертв економічної кризи – значно більше, ніж жертв вірусу, – яка настане і стане однією з найгірших в історії – навіть, якщо факт неможливості оцінити кількість цих жертв дасть можливість всім тим, хто не розуміється в економіці або кому це не подобається (а їх багато у Франції), звинуватити вас у тому, що ви ставите прибуток вище за здоров'я наших співгромадян.

Треба вийти з карантину, причому без вагань. А це означає довіряти французам. Вони, всупереч сподіванням, показали, що здатні – як корейці або німці – дотримуватися жорсткого карантину. Вони розуміли необхідність стримуватися в жестах, проявляти обережність, дотримуватися дистанції. Вони розуміють ризики, тому хочуть вийти з карантину, хоча в той же час бояться цього.

На цьому шляху будуть вибоїни, пане прем'єр-міністре, але треба ним іти. Рішельє говорив: "Не треба всього боятися, але треба бути готовими до всього". Це завдання чекає вас нині. Це завдання чекає всіх нас.