"Помоліться за мене", – кир Святославу нині 50

Сьогодні, 5 травня, глава й отець УГКЦ Блаженніший Святослав святкує 50-річчя. У день своїх уродин Блаженніший Святослав просить не дарувати йому подарунків, а допомогти тим, хто справді цього потребуєВтім, привітати Предстоятеля може кожен, опублікувавши вітання в соцмережі та позначивши його хештегом #МоємуПатріарху50. Усі привітання, об’єднані цим хештегом, в УГКЦ обіцяють зібрати й передати соленізантові. 

 

«Я дуже хочу попросити усіх не дарувати мені ніяких подарунків. Усе те, що ви хотіли б подарувати мені, складіть, будь ласка, як пожертву на фонд боротьби з наслідками коронавірусу, який заснувала наша Церква. Це для мене буде справді найбільшим подарунком», – зазначає Предстоятель УГКЦ.

 

Глава УГКЦ називає великим подарунком знати про те, що хтось за нього молиться: «Молитва – це неоціненний скарб і подарунок. Тому, якщо ви поговорите про мене з Господом Богом, про мої немочі, про мої потреби, то Господь Бог у слушний момент подарує мені саме те, що я потребуватиму. Тому моє прохання до вас: помоліться за мене!»

 

Фото: news.ugcc.ua


Напередодні своїх уродин глава УГКЦ дав ексклюзивне інтерв’ю для «Живого телебачення». Аналізуючи прожиті роки, Блаженніший Святослав зазначив: важливо не скільки років у твоєму житті, а скільки життя у твоїх роках: «Можу сказати, що життя у тих п’ятдесяти роках було багато. І я хочу подякувати Господу Богу за всі активні життєві хвилі, моменти, які Він мені дарував аж до сьогодні».

 

Блаженніший Святослав із вдячністю згадує минуле та з надією дивиться у майбутнє, а у своєму служінні вбачає нагоду повертати ті кредити, які свого часу йому довірили Бог, рідні й Церква. Найбільшим же даром, чи кредитом, який отримав у житті, Предстоятель УГКЦ називає віру в Бога.

 

«Це такий дар, який я отримав у своїй родині, від своїх батьків, від своєї бабусі, від свого дідуся», – розповів Блаженніший і додав, що, подібно до апостола Павла, почувається боржником перед тими людьми, які ще, можливо, не вірять у Бога.

 

Служіння Предстоятеля Церкви Блаженніший Святослав називає нагодою повертати цей кредит довіри: «Я уже майже десять років віддаю борги, намагаючись ділитися тим, що мені Господь Бог подарував, і так хочу не підвести нікого в його сподіваннях… Прошу Бога, щоб з Його допомогою я здійснив доручену мені життєву місію, нічого не залишивши собі, у своїх кишенях чи своєму серці, але щоб усе, що я отримав, – віддав».

 

З нагоди ювілею ми зібрали цитати Блаженнішого Святослава, в яких він висловлюється про цінності, віру та виклики сьогодення в житті Церкви.

 

 

Про молодь і Церкву

 

Священникам потрібно зрозуміти, що молодь є Церквою. Ми є єдиною спільнотою. І якщо молодь не присутня в парафії, то такий храм треба добудувати. Це немовби бракує однієї бані на церкві.

 

Приходьте до Церкви і кажіть, що ви хочете. Мене колись вчили: якщо ти не скажеш, що тебе болить, тобі ніхто не допоможе той біль втамувати.

 

Ми можемо бути в контакті в соціальних мережах із цілим світом, мати море різних «фоловерів», але відчувати страшенну спрагу і голод за зустріччю з живою людиною. Особливо коли ця зустріч може допомогти зрозуміти нам, ким я є.

 

Сьогодні молодь в Україні дуже швидко дорослішає. Можливо, занадто швидко. Бо ті хлопці і дівчата, які бачили в очі смерть на фронті, повертаються додому сивими. І можете собі уявити момент, коли вони пережили оце швидке дозрівання і, повернувшись додому, зустрічають незрілого політика, напівдитячого громадського діяча... А найбільше розчарування, коли вони зустрічають незрілого священника.

 

Про цінності

 

Сумління – внутрішнє святилище людини, де ми стоїмо сам на сам нагими перед Богом. Це той момент, коли Бог говорить до мене без посередників. Якщо нема діалогу з Богом, сумління мовчить.

 

Духовність – це не є втеча від реальності. Думати, що можна втекти від реальності через духовність, – фальшива релігія. Християни так не живуть і так не вірять.

 

Лише коли будемо дорожити власним життям, будемо цінувати гідність іншої людини, тоді знайдемо відповіді на багато питань.

 

Про пандемію, віру та звички

 

Ми вчимося в нашому духовному житті відрізняти основне від другорядного. Вчимося відрізняти релігійні звички від звичаїв, а звичаї від суті і змісту нашої віри. Христос сьогодні не покинув нас серед страху і розчарування. Під час пандемії ми повинні наново Його віднайти навіть у наших домівках. Христос присутній у храмі, але Він є поруч із нами в нас вдома.

 

Можливо, сьогодні Христос нас кличе більше поважати особу, людину, аніж нашу звичку, кличе нас відновити отой живий, справжній зв'язок з Воскреслим, побачити по-новому, новими очима нашого Воскреслого Учителя, віднайти Його так, як тоді, в те свято Пасхи, у той єрусалимський день апостоли по-новому відкрили, збагнули для себе присутність свого Воскреслого Спасителя.

 

Після великих епідемій, які в минулому руйнували людські фундаменти суспільства, люди починали по-новому дивитися одне на одного і переосмислювати життєві цінності. Ми бачимо сьогодні, що перед нами саме такий «новий час». Ми можемо з впевненістю сказати, що глобальне людство стане іншим. Проте яким воно буде, залежить лише від нас […]  Ми можемо стати кращими лише тоді, коли за обставин цієї смертоносної хвороби переосмислимо цінність людського життя, коли перестанемо інвестувати в смерть, а почнемо інвестувати в життя...

 

 

Фото: news.ugcc.ua

 

ДЛЯ ДОВІДКИ:

Блаженніший Святослав (Шевчук) народився 5 травня 1970 року в місті Стрий на Львівщині.

Після закінчення середньої школи № 10 навчався у Бориславському медичному училищі. Водночас у 1983-1989 роках – у підпільній греко-католицькій духовній семінарії.

У 1991-1992 роках навчався в Центрі філософсько-богословських студій «Дон Боско» у м. Буенос-Айресі (Аргентина), а у 1992-1994 роках – у Львівській Духовній семінарії Святого Духа.

Піддияконські свячення отримав з рук владики Юліяна Вороновського. Дияконські свячення – 21 травня 1994 року (святитель – владика Филимон Курчаба), священничі – 26 червня 1994 року (святитель – Верховний архієпископ Мирослав Іван Любачівський).

У 1994-1999 роках навчався у Папському університеті св. Томи Аквінського (Рим, Італія), де здобув ліценціат, а згодом і докторат з відзнакою Summa cum laude в галузі богословської антропології та основ морального богослов'я візантійської богословської традиції.

У 1999-2000 роках – префект Львівської Духовної семінарії Святого Духа. У 2000-2007 – віцеректор семінарії.

З 2001 – віцедекан богословського факультету Львівської Богословської академії (відтак УКУ).

У 2002-2005 – голова секретаріату й особистий секретар Блаженнішого Любомира Гузара, керівник Патріаршої курії у Львові.

З червня 2007-го – ректор Львівської Духовної семінарії Святого Духа.

14 січня 2009 року Папа Римський Бенедикт XVI призначив Святослава Шевчука єпископом-помічником єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Аргентина). Новому єпископу уділено титулярний престол Castra Galbae.

Архієрейська хіротонія відбулася 7 квітня 2009 року в соборі Святого Юра у Львові.

10 квітня 2010 року призначений апостольським адміністратором єпархії Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі, яка стала вакантною після зречення з уряду попереднього єпархіального єпископа Михаїла Микицея.

23 березня 2011 року виборчий Синод єпископів УГКЦ обрав єпископа Святослава Шевчука Верховним архієпископом Києво-Галицьким, главою УГКЦ. 25 березня цей вибір затвердив Папа Римський Бенедикт XVI.

Інтронізація нового глави УГКЦ відбулася 27 березня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві.

05.05.2020